|
"Коли від невдач увірвався
терпець,
коли підкрадається втома,
й тоді я на варті дитячих сердець,
байдужість мені невідома."
В. Алексєєва.
 Колесник А.І.,
керівник психологічної служби
управління освіти
Глибоцької райдержадміністрації
Дисципліна в класі - чи не одна із
найрозповсюдженіших проблем, з якими
стикається як молодий вчитель, вперше переступаючи шкільний поріг, так і
досвідчені педагоги. Розгубленість, нерозуміння та навіть переляк – ось ті відчуття, які супроводжують педагога в
такі моменти. Саме тоді вчитель розуміє, що для досягнення успіху в його
діяльності необхідне щось більш важливе, ніж знання форм та методів
педагогічної роботи. Тому, щоб покращити поведінку учнів на уроці, педагоги
використовують психологічні прийоми, які є одними з секретів педагогічної
майстерності:
1. Фокусування
– ця техніка передбачає фокусування та концентрацію уваги учнів до того, як
розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботу, доки всі
не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання – найефективніший
засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають тиші та уваги від учнів, продовжуючи
мовчати на протягом 5 – 10 секунд після того, як клас повністю заспокоївся.
Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай у вчителя, який розмовляє
тихо , учні поводяться спокійніше, ніж у того, хто говорить голосно або навіть
кричить. За таких умов діти змушені сидіти мовчки, щоб почути матеріал, який
викладає педагог.
2. Пряма
настанова – передбачає початок кожного уроку повідомленням для учнів
про план уроку на сьогоднішній день. Вчитель визначає завдання та час, за який
учні повинні ці завдання виконати.
Ефективним є спосіб
поєднання цієї техніки з першою – виділити учням час у кінці уроку для справ на
їхній вибір. Учитель може сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в
них буде час на власні справи. Учні усвідомлюють – чим більше вчитель витратить
часу на те, щоб привернути їхню увагу та заспокоїти їх, тим менше вільного часу
в них залишиться на особисті справи.
3. Контроль
- в основі цього принципу - обхід
класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою, коли учні працюють. Стежте за
ходом виконання ними навчальних завдань.
Приблизно через 2 – 3 хвилин після початку виконання учнями письмових завдань
учитель повинен обійти клас, перевірити, чи всі розпочали роботу, чи правильно
зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах. Учні, які ще не
включилися у виконання завдання, швидше це зроблять, побачивши, що вчитель
наближається. Таким чином, до навчальної
діяльності можливо залучити тих учнів, які не достатньо уважні або надто
повільні.
Таким чином, педагог не втручається в хід
роботи учнів, не намагається робити зауваження, він говорить спокійно і діти
цінують його особисту позитивну увагу та поведінку.
4. Моделювання
– власний приклад вчителя. Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі,
толерантні та організовані вчителі показують учням приклад для наслідування власною поведінкою. І, навпаки: вчителі , у
яких слово розходиться з ділом, збивають з пантелику дітей та провокують їх до порушення
поведінки. Пам’ятайте: якщо ви хочете, щоб учні не порушували тиші та не
розмовляли між собою на уроці, ви повинні говорити тихо і впевнено, але так,
щоб вас почули.
5.Невербальні
сигнали – вираз обличчя, міміка жести та невербальне спілкування.
Ретельно підберіть типи невербальних сигналів та використовуйте їх на уроці.
Поясніть учням, чого ви від них чекаєте, коли використовуєте їх під час
навчально – виховного процесу.
6. Контроль
середовища – класна кімната повинна бути безпечним, затишним та
радісним місцем для учнів. Наочність, теплі та приємні кольори викликають в
учнів інтерес до навчання. Нехай у вашому кабінеті буде щось особисте - (сімейне фото, елементи хобі…), це спонукає учнів до особистої
розмови. Коли учні краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із
дисципліною. Хай клас буде тим місцем, де ви легко зможете керувати увагою
учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні навчальних завдань.
7.
Ненав’язливе втручання – розумний вчитель подбає про те, щоб учень не був покараний за неадекватну чи погану поведінку, опинившись у центрі уваги
своїх товаришів. Він проводить урок, запобігаючи виникненню різноманітних
проблем. Вжиті заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для інших, тому і решта учнів не
буде відволікатися від виконання роботи.
8. Стверджувальна дисципліна – це
традиційний обмежувальний авторитаризм. Запропонована Ле Кантером, вона має
максимально застосовуватися для
заохочення учнів до навчальної діяльності. Учням оголошують чіткі
правила, на необхідності виконання яких постійно наголошується.
9. Стверджувальні
«Я» - повідомлення - це
формулювання, які використовує вчитель під час розмови з учнем, який порушує
дисципліну. Вчитель, який досконало володіє цією технікою, фокусує увагу учня
насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій.
Недосвідчений вчитель
може припуститися помилки : «Я хочу щоб
ви припинили…». Це як правило породжує конфронтацію та протест. Увага сфокусована
на порушенні поведінки, а в учнів прослідковується чітка готовність до
виникнення проявів поганої поведінки та
негайної відповіді: «Я нічого не зробив» або «Це не я…».
10. Гуманні
«Я» - повідомлення – виражають почуття вчителя.
Томас Гордон, автор
методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ ), виокремлює три типи таких
посилань:
-
1 –
ий - це опис поведінки дітей: «Коли ви
говорите одночасно зі мною…»
-
2 – ий
- це враження, які ця поведінка справляє
на вчителя: «Я можу припинити проводити урок…»
-
3 – ій –
почуття, які вона породжує в душі вчителя: «Це мене засмучує…».
Учитель, якому постійно заважає учень, може вдатися до емоційного
висловлювання своїх почуттів : «Я не можу уявити, що такого я тобі зробив, чому
ти вважаєш, що я не гідний твоєї поваги, у той час, коли решта учнів так не
вважає. Якщо я був до тебе колись надто
суворим чи неуважним, будь ласка, дай мені про це знати в будь – якому разі. Я
почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вважаєш за потрібне
демонструвати мені свою неповагу».
Після такої розмови учень
обов’язково задумається над своєю поведінкою.
11. Позитивна дисципліна – говоріть дітям як потрібно поводитися,
замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість «не
бігайте !», скажіть – «ходіть спокійно».
Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться
добре, висловіть учню своє задоволення його поведінкою. Ви можете зробити це
словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка, лагідне слово чи схвальний
порух головою – все це сприяє хорошій поведінці учнів.
Дотримуючись даних правил та
принципів поведінки, вчитель завжди зможе краще і глибше зрозуміти тонку душу
дитини та зберегти дисципліну в класному колективі школи.
| 
