22 січня українці відзначають День Соборності і Свободи. Це державне свято, що символізує єдність українських земель, відзначається щорічно, починаючи з 1999 року, відповідно до указу президента.

Саме 22 січня 1919 року, вперше за, майже 600 років, було зроблено серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель у єдину державу. Щоправда, Західноукраїнська Народна Республіка, до складу УНР увійшла на правах федерації. ЗУНР зберегла власну адміністрацію, уряд, парламент, армію, і навіть мала дипломатичні представництва в країнах колишньої Австро-Угорщини, а також у Німеччині та Ватикані.

Однак єдиною Україна тоді пробула недовго: скрутне економічне і військове становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Вже за кілька місяців після проголошення Возз'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття - Чехословаччина.

Державі тоді не вдалося зберегти цілісність і незалежність, але акт злуки став реальним втіленням споконвічної мрії українців про свою незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об'єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.

І хоча акт об'єднання 1919 року виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити. І через роки в цей день 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.