Незважаючи на примхи цьогорічної зими - незначний сніговий покрив та відлиги, - група туристів Глибоцького Центру туризму та краєзнавства здійснила спортивний лижний похід Українськими Карпатами.

Слід сказати, що лижні походи з учнями, а тим більше в горах, в Україні велика рідкість. Всіх вабить літній комфорт, а проведення такого заходу висуває до керівників та учасників певні вимоги щодо їхнього рівня підготовки, вміння пересуватися на лижах та організовувати ночівлі в зимових умовах. Необхідно також мати спеціальне спорядження, взуття, одяг і, звичайно, добротні лижі.

Дотримуючись обраних пріоритетів розвитку певних видів туризму серед вихованців, Глибоцький Центр туризму придбав для проведення лижних походів лижі типу «Бескид», які найбільш придатні для зимових мандрівок, намети «Зима», спальні мішки, у яких можна ночувати за температури -20°С тощо. Маючи власний чималий досвід участі у зимових походах, педагоги Центру готують собі юну зміну. Допомагають учасникам подорожей підготувати необхідне взуття – «бахіли», які запобігають намоканню та переохолодженню, тренують вихованців. До речі, Глибоцький район єдиний у Чернівецькій області, який культивує лижний туризм.

Отже, покинувши теплі помешкання та веселі різдвяні святкування, шестеро учнів та троє педагогів вирушили у похід. Серед сміливців Мар’ян Банческу  і Денис Фретеучан з Карапчева, Іван Садагурський з Кам’янки, Сашко Пантєлєєв та Неля Троєцька з Турятки, Наталка Горобець і Максим Максимюк із Глибокої. Всі вони мають немалий досвід участі у спортивних туристських походах з пішохідного, водного, велосипедного туризму. І тільки у Максимюка Максима досвід двох складних зимових походів. Керували групою директор Центру туризму Анатолій Дудка та автор статті, Оксана Меленко.

Нитка маршруту поєднала населені пункти Шибене Верховинського району Івано-Франківської області та Путилу – районний центр Чернівецької області. Всього за шість днів ми подолали близько 80 км. І хоча в перший день подорожі рух на лижах ускладнювався «підлипом» через плюсову температуру, всі наступні дні морозна погода тільки сприяла проходженню маршруту. Мінімальна температура сягала -16°С. Іноді глибина снігу була близько 1 метра.

Гірські пасма Гринявсько-Буковинських Карпат, через які ми проходили, найбільш придатні для лижних мандрівок з туристами-початківцями. Для цього масиву характерні пологі схили, незатяжні та некруті підйоми, траверсні дороги, що з’єднують полонини і прокладені вздовж хребтів. Тож учні не тільки навчилися техніки подолання крутих спусків, підйомів «драбинкою» або «ялинкою» на лижах, але й удосконалили свою майстерність орієнтуватись в густих туманах, в умовах бездоріжжя, облаштовувати бівуак у морозну погоду.

Густа мережа полонин на хребті також є вагомим фактором для планування та проведення лижних маршрутів на хребтах Ватонарка, Пнів’є, Гостовець та Віпчина. Іноді ми знаходили притулок та ночували у будинках пастухів - полонинників.

Труднощі та випробування, які були у поході, всі учасники групи вже встигли забути – у пам’яті залишилися тільки яскраві враження, приємні спогади про хорошу групу, вірних друзів, готових завжди допомогти. А ще – чимало шедевральних фотосвітлин з панорамами неповторних карпатських краєвидів, які ми всі з приємністю показуємо друзям.

Зміцненню дружніх стосунків та формуванню міцного колективу у таких подорожах сприяють також довгі вечори. Адже у зимовому поході денний перехід триває тільки до 16 години. Тож кожен вечір у нас проходив весело і цікаво – ми колядували різними мовами, розповідали цікаві історії та бувальщини з минулих походів або ж грали в ігри. Особливо незабутньо, коли ці вечори проходили біля туристської ватри. День починався та закінчувався молитвою за Україну.

Своєрідною «родзинкою» нашого походу стало святкування Дня народження Нелі Троєцької. Святкуючи далеко від дому, Неля отримала щирі привітання від друзів та несподіваний смачний туристський торт із феєрверком.

Своїми враженнями від подорожі поділилися новачки Наталка Горобець та Олександр Пантєлєєв, які вперше пройшли лижний похід.

«Я знала, що будуть труднощі на маршруті. Але лижний похід – не схожий на жоден інший спортивний похід. Тут мало вміння «стояти на лижах». Важлива також психологічна та емоційна підготовка. Перші дні я шкодувала, що вирішила піти у похід. Але, пройшовши його, я переконалась, що буду планувати наступну лижну подорож», - сказала Наталя.

Сашко також не зміг стримувати емоції: «Коли я з родиною декілька років тому переїхав на Буковину, я сумував за рідною Донеччиною. Але, пройшовши три пішохідних походи у Карпатах, я полюбив цей край не менше, ніж свою малу батьківщину. А зимові Карпати - особливі, неповторні. Заради такої краси варто вирушати в гори. А ще я добре навчився рухатись на лижах, хоча до походу не мав такого досвіду. Мрію брати участь у змаганнях з лижного туризму».

До речі, глибоцькі туристи-лижники є стрижнем збірної Чернівецької області із зазначеного виду спортивного туризму.

Особлива подяка за допомогу у проведенні подорожі директору Путильського центру дитячої творчості Хромей Наталі Петрівні та методисту Укрдержцентру туризму і краєзнавства учнівської молоді Бакуті Олександру Івановичу.

Кожна наша група, яка здійснювала зимові походи, неодмінно брала участь у Чемпіонаті України зі спортивних туристських походів серед учнівської молоді. І завжди ставали чемпіонами. Традиція започаткувалась у далекому 1994 році. І ми, без сумніву, її продовжимо.

Оксана Меленко,

методист Глибоцького Центру туризму