 «Біда ніколи
не приходить одна, бо ще й діточок своїх приводить»,– справедливо вважають у
народі. Увірвалася вона й у наше мальовниче селище, у кожну оселю принесла із
собою страшну звістку: трагічну загибель
цвіту нації – мудрих, молодих і зовсім юних громадян України. Їх подвиг в ім’я
захисту прав і свобод суспільства
навічно вписано в історію нашої держави, опоетизовано як самовідданий вчинок
героїв Небесної Сотні.
Мізерно мало
сьогодні називати на їх честь площі, вулиці, встановлювати пам’ятники. Пам’ять
потрібна живим, щоб не повторити непоправного, щоб вирвати із кістлявих обіймів
смерті тих майданівців, які продовжують боротьбу за життя. За ними, здоровими, сильними, красивими, тяжко
засумували завчасно посивілі батьки і
дружини, спрагли без батьківської опіки діти.
Будь-якої миті вони можуть осиротіти, назавжди втративши найдорожчих. Учнівський,
батьківський та педагогічний колективи Глибоцького ліцею проявили гуманізм,
добровільно долучилися до Всеукраїнської акції: збору коштів для адресної
допомоги постраждалим на Євромайдані. Силами небайдужих глибочан було перераховано
до Національного банку України ПАБ «МІБ» (Публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк») 14580 грн.
(чотирнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят гривень).
Координатор
коштів, Юлія Василівна Бондаренко, надіслала на нашу адресу реквізити і призначення платежів.
Хто вони, мужні
захисники Майдану? Як почуваються зараз?
19 лютого о 3-й
був поранений режисер фільмів «Стеком і шаблею», «Вони боролись до загину»
Володимир Бондаренко. Це сталося на
Європейській площі, з якої під час обстрілу не
встигли втекти кілька жінок. Вони впали у фрустрацію від переляку і молились біля барикади з
вулиці Грушевського. Володя вхопив кілька дерев’яних щитів і
з якимось хлопцем закривав тіла жінок. Намагався прикрити побратима, коли
почалася прицільна стрілянина, тому куля, спрямована в голову іншого хлопця,
вцілила йому в ліву частину тулуба, дивом не зачепила серця. Куля пройшла через праве стегно, зачепила нижній хребець і застрягла в
лівому стегні. Якийсь час Володимир перебував у реанімації, переніс три важких
операції. Як повідомила дружина Юлія, за
благодійні кошти йому в Ізраїлі успішно зробили
четверту операцію. Володимир одужує і радіє від того, що завдяки його тілу не
вбито прицільно в голову Романа, з яким вони захищали жінок. Зараз хлопці знаходяться в окремій палаті, за ними
доглядають спеціалісти, які мають більший досвід лікування вогнепальних
поранень. Сподіваємося, що незабаром вони повернуться додому, де їх з таким
нетерпінням чекають.
Днями на телеканалі Інтер ми мали змогу побачити наших героїв, пересвідчитися
у їх безпечності, порадіти за їх майбутнє:
дякуючи Богу, вчасній підтримці з боку вітчизняних волонтерів,
міжнародної спільноти, став можливим переїзд до Ізраїлю, і ці люди не будуть
інвалідами.
Але на цьому,
сподіваємося, наша допомога жертвам Євромайдану не закінчиться. Занадто велику
ціну заплатили справжні патріоти нашої країни, віддали життя, а про їх сім’ї
потрібно тепер потурбуватися нам.
|
