“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний

      Мова – це найбільший скарб будь-якого народу. Люди тисячоліттями, віками, роками плекали і передавали з покоління в покоління вкладаючи душу і розвиток в неї. Досвід тисячоліть доводить, якщо відбувається занепад мови – це призводить до зникнення нації і народу. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.
Згідно Указу Президента Леоніда Кучми N 1241/97 «Про день української писемності та мови» від 9 Листопада 1997 року українська громадськість отримала змогу розвиватись та піднести роль мови на міжнародній арені. А святкуємо ми його на честь українського літописця Нестора – наслідника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Як вважають дослідники, саме з нього і починає свій розвиток писемна українська мова. В сучасності своє правове підгрунття вона отримала в ст.. 10 Конституції України. Давньою українською мовою написані козацькі документи в епосі від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу за якою стоять Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський , Василь Стефаник. Початківцем сучасної української літературної мови вважається Іван Котляревський, а основоположником – Тарас Шевченко. Дійшла до нас пам’ятка вітчизняного літопису «Повість временних літ», написана на початку XII століття, автором якої був монах Києво-Печерсього монастиря Нестор-літописець (близько 1050-1114).

Багато пережила українська мова в своєму розвитку, зокрема постанова в 1817 р. про викладання в західноукраїнських школах лиш польською, 1847 р. розгром Кирило-Мефодієвського товариства, 1862 р. закриття недільних шкіл, 1863 р. виданий й Валуєвський циркуляр, де заборонялось повне видання українських книг, 1876 р. видано Емський указ – заборона друкувати книги українською мовою не тільки в Україні, а й у всій Імперії. Справжнє національно-культурне українське відродження тривало не довго, яке розпочалось в 1917 році. Процес українізації швидко був придушений репресіями, безпідставними звинуваченнями, знищенням української інтелігенції. Також негативно на розвиток української мови мала міграція населення.

Заснування Дня української мови - це тільки проголошення благородної мети. Що ж до практичного її втілення, то абсолютно очевидно - зберігати й плекати рідну мову може тільки її носій. Тобто, ми - українці.