Це літо для учнів Опришенської ЗОШ, Глибоцького та Старововчинецького ліцеїв залишиться в пам’яті надовго, оскільки вони здійснили незабутню подорож румунською частиною Східних Карпат. Східні Карпати простягаються від України і до північної Румунії. І зовсім не Говерла є найвищою горою даного масиву. Найвищий хребет – Родна, знаходиться на території Румунії, а його найвища вершина – Петросул (2303 м), як раз і є найвищою точкою Східних Карпат.

Готувались до походу ми як завжди в таборі «Райдуга». Далі в нас була цікава дорога за місто Кимпунунг Моловенеск, де гірським серпантином ми під’їхали до кабани Рареу (кабана – гірський ресторан-готель). Від кабани в нас і розпочалась активна частина походу. Пообідавши, ми залишили рюкзаки в кабані і вирушили в радіальний вихід на скелі гори Пʼєтреле Доамней (1634 м). Цей скельний масив дійсно вражає. Дві скелі-башти основної вершини грізно нависають над усім масивом. Ми ж піднялись на природний оглядовий майданчик сусідньої вершини. З нього відкрилась панорама на масив Рареу та сусідню масивну гору Джумалеу, яка в нас по плану була на наступний день. По завершенню радіалки, ми, врешті решт, змушені вже були одягнути важкі рюкзаки на плечі та включитись в режим походу на повну. Проте це був мабуть єдиний похід, де група першого дня не набирає висоту, карабкаючись вгору, а навпаки – скидає. Асфальтованими серпантинами траси Транс Рареу, ми спустились до повороту на гору Джумалеу. Не встигли ми розкласти намети, як вже назбирали купу білих грибів. Тож на вечерю в нас був грибний супчик. Наступного дня, ласуючи ягодами чорниці, ми піднялись на гору Джумалеу (1857 м), де встановлено величезний хрест. З вершини було видно наші Буковинські Карпати, а саме радіолокаційну станцію «Памір», білі куполи якої нагадали нам про домівку.

Наступна точка по маршруту - місто Ватра Дорней. Це єдиний населений пункт, який ми проходили під час походу. Тут ми докупили деякі продукти та зареєструвались у рятувальній службі «Салвамонт». Після цього ми три дні рухалися хребтом Сухард, на спуску з якого нас трохи зачепила грозова хмара і накрила нашу групу градом. Також тут ми змогли скуштувати полонинського сиру та вурди. З хребта ми спустились на перевал Ротунда. Тут розташовано декілька кабан. Господар кожної кабани запрошував нас зупинитись в нього на подвір’ї, проте ми все ж таки зупинились в спеціально об лаштованому для наметів місці. Тут ми і провели свій день відпочинку, збираючи гриби та ягоди.

Друга частина походу була найскладнішою. Вона проходила найвищим хребтом – Родна. Погода також трішки зіпсувалась. Набравши висоту ми заночували на березі озера Лала Міке під однією з найвищих вершин роднянського масиву – горою Інеу (2279 м). Наступного дня продираючись крізь хмари, ми вже стояли на її вершині. Рухаючись вузенькими гребенями, пролізаючи скельні виступи та перевалюючи через вершини вищі 2100 м, ми дійшли до перевалу Гергелеу. Тут ми заночували і наспаного дня здійснили радіальний вихід до найбільшого в Східних Карпатах водоспаду – Каілор. Він вражає своє висотою і потужністю потоку води. Проте довго любуватись ним в нас не було часу, оскільки наступні вершини чекали вже на нас. В другій половині дня погода зіпсувалась. І нам, як подарунок долі, у невеличкому вікні між хмарами показався силует якогось будиночку. Це була новенька рефуджія (гірський притулок для туристів), в якій ми зупинились на ночівлю. За весь похід ми зустріли всього пʼять груп туристів, і то деякі важко назвати група, бо це була одна або дві людини. Всі вони були з інших європейських країн. Тому нашому здивуванню не було меж, коли до нас в будиночок підійшли хлопці і по-українськи спитали нас чи немає тут вільного місця для пʼятьох чоловік. В такому невеличкому українському гуртожитку в Румунських Карпатах пройшла наша остання ніч в поході. Попрощавшись зранку, ми вирушили до найвищої точки нашого маршруту. Залишивши рюкзаки під вершиною, ми піднялись на завершальну нашу гору – Петросул Роней (2303 м). Тут традиційно провели посвяту в туристи. Далі тільки вниз. Завершили ми наш похід біля жіночого монастиря в містечку Борша. Та ще в поході ми вже планували який масив Румунських Карпат будемо для себе відкривати наступного року.

Сандул Дмитро,

керівник гуртків

Глибоцького цетру туризму і краєзнавства