Якби я втратив очі, Україно,
То зміг би жить, не бачачи ланів,
Поліських плес, подільських ясенів,
Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.
У глибині моїх темнот і снів
Твоя луна б мова солов’їно;
Той світ, що ти дала мені у віно,
Від сяйва слова знову б заяснів.
Я глухоти не зможу перенести,
Бо не вкладе ніхто в печальні жести
Шум Черемоша, співи солов’я.
Дивитися на радощі обнови,
Та материнської не чути мови -
Ото була б загибель – смерть моя.
                                             ( Д. Павличко) 

              9 листопада, у день Преподобного Нестора - Літописця ми відзначаємо День української писемності та мови. І це закономірно. Адже українська земля народила сина, який усвідомлював значення всього, що відбувалося на ній, прагнув зберегти національну пам'ять з вірою в те, що її не розгублять, а примножать нащадки. Саме він стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників , розповідав про події, що відбувалися на його очах. 
   6 листопада 1997 року, до тисячоліття писемності, Президент України Л. Д. Кучма підписав указ про відзначення цього свята. З цього часу щороку в Україні проводять масові заходи по відзначенню цієї події. 
    Бо першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова.  Словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. 
    Цікаво і змістовно пройшов у нашому Червонодібровському НВК  день української писемності та мови, який ми відзначали  сьогодні 9 листопада. Діти переглянули цікаву презинтацію, присвячену святу, прослухали  цікаві історичні відомості  про винекнення писемності та значення мови в житті людини. 

Бібліотекар Н.С.Горло підготувала книжкову виставку "Наша мова-калинова"!

Свято підготували та провели педагог-організатор Арманаш О.Д та учні 7-го класу