Чим манять людей гори? Що нас примушує покидати знову і знову домашній затишок і тепло, пакувати рюкзак і йти, йти, йти… міряти ногами безмежні дороги. В холод, в спеку, в дощ. Що шукають люди там, де на вигляд – нічого немає? Що такого може бути в місцях, де немає цивілізації, де дикі звірі і птахи, де тільки земля та камінь під ногами, небо над головою, а холодними ранками пливуть густі тумани…

Важко зрозуміти людей , які ходять в гори, але ще важче, які у гори не ходять. Однією з мрій кожного туриста-новачка є мрія побувати в дивному краї з загадковою і такою знайомою назвою - Карпати.

Цього року мрія стала реальністю для 9 учнів Старововчинецького ліцею та 3 учнів Опришенської ЗОШ.

Маршрут походу було заплановано по найвищому хребту Українських Карпат – Чорногорі, де знаходяться усі двотисячники України. Тут усе най-най: найвищі вершини, найвисокогірніші озера, найсильніше дме вітер, найдовше лежить сніг, найвисокогірніша споруда, найсмачніше смакує вечеря і найкраще усміхається сонце.

Пропоную разом зі мною поринути у Карпатську казку та пройти стежками, якими було пройдено під час походу.

Отже, розпочався похід з околиць мальовничого карпатського села - Усть-Говерла Закарпатської області.

Протягом п′яти днів походу погода нас приємно порадувала – майже всі дні були теплими та сонячними. Впродовж всієї мандрівки нас супроводжували неймовірні краєвиди, можна було розгледіти всю велич та силу гір.

Першою вершиною на нашому маршруті була гора Дземброня. Підйом на яку здійснили по новопрокладеній дорозі, яка в сотні разів краща за наші… Отож, апробація пройшла вдало. На схилах хребта навіть довелося подолати невеликий сніжник, на декілька хвилин поринули у казку 12 місяців.

Невідємним атрибутом групи на Чорногірському хребті була в’язка дров на рюкзаку – це було талісманом, таким собі оберегом зелених насаджень на хребті.

Безперечною прикрасою хребта є озера. Всі вони льодовикового походження і мають кришталево чисту холодну воду.

Тому одну з ночівель ми запланували біля найвисокогірнішого озера Українських Карпат – Бребенеска, що знаходиться на висоті більше 1800 м н.р.м. Хребет закриває озеро високим цирком, тому сонце тут зникає раніше та виходить значно пізніше. Досить незвично сидіти в тіні, коли навколишні схили та невеликий сніжник вкриті ніжним сонячним промінням. Купатись в чистій, прозорій воді так ніхто і не наважився, зате посидіти з кружкою запашного чаю на березі озера не відмовивс я ніхто.

Такий собі шматочок казки!

Попереду нас чекало сходження на Говерлу. Бажання піднятись на неї надавало нових сил. І ось вона – найвища вершина Українських Карпат. За традицією всіх було посвячено в туристи коронною стравою «згущонкою з перцем». Груди наповнились красою, а серця задоволенням, особливо коли перед нами поставав надзвичайної краси краєвид – у всій своїй величі відкрилися вершини Чорногірського хребта.

Спускатись з Говерли і прямувати хорошою дорогою до урочища Козьмещик – одне задоволення. В селі Лазещина на нас чекав потяг і дорога додому. За 5 днів було пройдено більше 50 км.

Як би там не було, але все одно дуже приємно було спускатись з гір втомленими, трохи брудними, але з щасливими обличчями. Трохи сумно думати про те, що про гори залишаться тільки спогади. А все побачене нереально описати словами, варто просто хоча б раз побувати в горах!