Період міжсезоння юні туристи-крєзнавці, прихильники активного відпочинку, використовують для відвідування різноманітних карстових печер: гіпсових, вапнякових, глиняних. Лише на Поділлі, у Тернопільській області, нараховується більше сотні спелеологічних об’єктів. Тут же знаходиться найдовша у світі гіпсова печера Оптимістична, яка за загальною довжиною ходів (240 км) посідає перше місце у Європі та друге – у світі.

Спелеотуризм – особливий вид туризму, яким можна займатися цілорічно, за будь-якої погоди та в будь-який період доби. Адже вологість та температура повітря у підземних порожнинах стала.

Тож, завершивши цьогорічний сезон піших, водних та велосипедних подорожей, вихованці Глибоцького центру туризму і краєзнавства вирушили у спелеомандрівку до гіпсової печери Млинки, що у селі Залісся Тернопільської області. Група налічувала 5 педагогів Центру туризму та 20 гуртківців творчих об’єднань, які працюють на базі Глибоцького і Старововчинецького ліцеїв, Опришенської ЗОШ І-ІІІ ст.

Загальна довжина відкритих ходів печери Млинки сягає 48 км. Тому, здійснивши дві екскурсії тривалістю біля 3 годин кожна, ми змогли побачити тільки невелику частину тих красот і чудес, які приховує «підземне царство» Млинки.

Від інших подільських печер Млинки вирізняються великою кількістю різноманітних форм та багатством кристалічних утворень. Ми дивувались сталактитами, які утворились внаслідок просочування через товщі землі збагаченої мінералами води. Вода «натікала по краплині», залишаючи вапнякові нашарування. Побачили ми також і сталагміти, які «ростуть» із дна печери та з окремих кам’яних брил назустріч сталактитам. Дізналися, що колони, які утворилися внаслідок злиття сталактитів і сталагмітів, мають назву сталагнати.

Дітям було цікаво сфотографуватися і навіть доторкнутися до цих див природи. Перебуваючи поруч з ними, непросто було осягнути те, що вони існували ще сотні тисяч або й мільйони років тому і збереглися до наших днів. З особливою увагою і трепетом учні розглядали різноманітні дивовижні кристали на стінах печери, усвідомлюючи, що для збільшення їх всього на 1 мм потрібно 100 років! Тому перейнялися відповідальністю за збереження цих природних цінностей для нащадків, які так легко зруйнувати.

Крім візуального задоволення від відвідування «підземного царства» юні туристи змогли перевірити свої фізичні здібності та набути нових навиків, необхідних для подолання спелеоперешкод. Ми й не очікували, що для проходження «Лисячого лазу» та «Чортового горла» потрібно було звиватися, як вуж. Тут уже попрацювали всі групи м’язів, про які багато з нас і не здогадувалися. Отже, спелеотуризм – ще й екстремальний вид туризму.

Досвідчений провідник, спелеолог зі стажем, Гора Борис Богданович запропонував нашій групі чимало цікавинок на маршруті: величні галереї, чудові підземні зали та роздоріжжя, химерні камені. А для сміливців - екстремалів з нашої групи він запланував особливу мандрівку східною частиною печери, де їм довелося пересуватися над глибокою тріщиною – розпором, рухатися вузьким зигзагоподібним лабіринтом «Фантазія», спускатися з гірки та пролізати через різноманітні вузькі отвори. Не зважаючи на всі труднощі, жоден з учасників не скаржився і сміливо долав підземні лабіринти.

На майбутнє ми вже плануємо наступні подорожі до печер, яких чимало є і на Буковині.

Оксана Меленко  методист Глибоцького ЦТКСЕУМ