Кожна подорож цікавими місцями - це маленька пригода, яка дарує нові враження, позитивні емоції та гарний настрій. Кожне місто живе своєю історією. Не є винятком і Хотин, що пережив багато битв і нині заворожує своєю кремезністю.

Вихованці туристсько-краєзнавчих об’єднань Глибоцького ЦТКСЕУМ, що працюють на базі Кам’янської ЗОШ, літні канікули розпочали знайомством з однією із найцікавіших фортець нашої країни. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її… Хотинська фортеця одна із наймальовничіших і найвеличніших середньовічних фортець в Україні, є також і одним із семи чудес країни. Існує цікава версія щодо походження назви міста. Кажуть, вона утворилася від слова «хотіти». І дійсно, Замок в Хотині мав вигідне розташування – він знаходився на перетині важливих торгівельних шляхів і завжди був мрією для завойовників. Хотинськими землями прагнули володіти польські королі, молдовські господарі, турецькі султани. За наказом короля Данила Галицького, на місці дерев’яної фортеці було побудовано кам’яну, що стала однією з наймогутніших укріплень Східної Європи. Фортеця вразила нас своїми неприступними мурами та надзвичайними краєвидами. Побувавши там, ми ніби поринули у Середньовіччя. Захоплюючими були розповіді екскурсовода про факти з історії міста Хотин, про відому Хотинську битву між поляками та литовцями за Річ Посполиту, що відбулася у першій половині ХІХ ст. Про об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в одну державу, що відбулося 1569 року на спільному сеймі представників привілейованих станів обох країн. Першого липня унію було підписано. А битву завершено. Окрім цього, перебуваючи в Хотинській фортеці одразу згадались кадри зі стрічок “Айвенго”, “Д'Артаньян і три Мушкетери”, “Тарас Бульба” - адже вони знімались саме біля цих мурів.

На подвір’ї Хотинського замку знаходиться старовинний колодязь глибиною 62 метри. Навіть сьогодні можна черпати воду з нього.

Після розповіді екскурсовода ми оглянули чудові краєвиди долини Дністра, купили сувеніри, зробили фотографії на пам’ять. Мандрівка вдалась: враженнями та емоціями діти ділилися цілу дорогу до дому.

Надія Стрілак,

керівник гуртка Глибоцького ЦТКСЕУМ