Село Новий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області розташоване на горбистій місцевості. Навколо села було чимало джерел («криничок», як називали у селі). Ще з самого дитинства ми бігали до них, щоб напитись чистої прохолодної живильної водиці. На превеликий жаль, в останні посушливі роки 4 джерела зникли, висохли ставки, що живились їхньою водицею, не біжить вода ручаями через село, як колись. Але пригадалось, що неподалік кордону з сусідньою Румунією було невеличке джерельце, до якого приходили пастухи та люди, що працювали у полі, щоб втамувати спрагу. Сонячного жовтневого дня разом з учнями та колегами-вчителями початкових класів ми здійснили піший перехід до забутого джерельця. Перехід був цікавий та пізнавальний. Діти спостерігали за ознаками «бабиного літа», збирали пофарбовані в осінні барви листочки, розглядали гніздечка птахів, що побачили в кущах, бачили навіть лисячу нору. На підході до джерела нас чекала несподіванка. Стежка, що колись була, зникла, а це значить, що до джерела ніхто не ходить та чи існує ще саме джерельце? Спочатку дорослі проклали стежинку і всі діти підійшли близенько. Джерельце ще було, проте витік заріс травою, вода ледь просочувалась назовні. Почали роботу: розкопали витік, розчистили потічок, забили кілочки і поклали горнятка для спраглих подорожуючих . Робота втомила всіх. Тому невеликий перепочинок і пікнік на природі порадував дітей і дорослих. А доки відпочивали, джерельце очистилось і всі мали змогу випити чистої прохолодної водиці. Діти пообіцяли не забувати про це особливе місце і ще приходити та доглядати за джерельцем.

Вчитель початкових класів Новововчинецького НВК Заболотнюк Т.М.