Внаслідок стрімкого інформаційного розвитку суспільства та науково-технічного прогресу, у світі, і зокрема в межах нашої країни, актуальним є вирішення проблеми залежності людини від інтернету. На сьогоднішній день можна констатувати, що Інтернет перестав бути просто системою зберігання й передачі надвеликих обсягів інформації й став новим шаром нашої повсякденної реальності й сферою життєдіяльності величезної кількості людей.

Необхідно відмітити, що попри те, що дана проблема окреслена та існує вже на протязі достатнього проміжку часу, на сьогоднішній день все ще не розроблена чітка та загальноприйнята система критеріїв даної аддикції. Також, більшість авторів у розгляді проблеми чинників Інтернет-аддикції зосереджуються лише на характеристиках віртуального середовища (А. Мінаков, Л. Пєрєгожин, В. Бурова) або ж психологічних особливостях самих аддиктів (А.Ф. Шайдуліна, Е.В. Губенко), комплексний ж розгляд як зовнішніх так і внутрішніх детермінант даної аддикції здійснено переважно у роботах зарубіжних авторів (K. Янг, Р. Роджерс ).

Термін "Інтернет-залежність” був запропонований у 1995 році Іваном Голдбергом для опису нездоланної тяги до використання Інтернету. За Голдбергом, це розлад, "що здійснює пагубний вплив на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову чи психологічну сфери діяльності”. Інше визначення Інтернет-залежності: "нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи on-line”. Часто використовується ще й таке: „Інтернет-залежність – це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами”. Термін "Інтернет-залежність” часто трактується дуже широко і позначає велику кількість проблем поведінки і контролю над потягами. Основні п’ять типів наступні:

1.                 Кіберсексуальна залежність – нездоланний потяг до відвідування порносайтів, обговорення сексуальної тематики в чатах чи спеціальних телеконференціях "для дорослих” і заняттю кіберсексом .

2.                 Пристрасть до віртуального спілкування та віртуальних знайомств – надмірна кількість знайомих і друзів у Мережі, великі об'єми листування, постійна участь у форумах, чатах тощо.

3.                 Нав’язлива „фінансова” потреба у Мережі – гра в онлайнові ігри, постійні покупки чи участь в Інтернет-аукціонах.

4.                 Інформаційне перевантаження (нав'язливий web-серфінг), пошук інформації по базам даних і пошуковим сайтам.

5.                 Комп’ютерна залежність – нав’язлива гра в комп’ютерні ігри або програмування та інші види комп'ютерної діяльності по Мережі.

Дослідники приводять різні критерії щодо Інтернет-залежності. Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

§     постійне чекання наступного виходу в Інтернет;

§     нав’язливе бажання перевірити e-mail;

§     скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;

§     скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.

Аналізуючи проблему Інтернет-залежності, виявилась потреба в дослідженні емоційно-вольової сфери залежних. Якщо розглядати риси вольової сфери особистості, то вони наступні: крайня несамостійність, не вміння відмовити, сказати "ні” (те, що в народі називають слабкою волею) через страх бути відкинутим іншими людьми, ранимість критикою чи несхваленням, не бажання брати на себе відповідальність і приймати рішення, і як наслідок сильне підпорядкування значимим людям; усе це характеризує пасивну життєву позицію, коли людина відмовляється першим вступати в контакт із навколишніми і самостійно приймати рішення, не вміння спланувати свій час, домагатися поставлених цілей і добре планувати свою діяльність (як наслідок можлива відсутність постійної роботи). Спілкування в інтернеті та інтерактивні ігри можуть настільки затягувати людей, що вони втрачають відчуття часу. Ці люди, часто відмовляються від раніше намічених цілей і як наслідок перебувають у стані депресії. К. Янг та Р. Роджерс в ході опитування 312 респондентів встановили зв’язок Інтернет-залежності з депресією. Дану кореляцію автори пояснюють тим, що для осіб з депресивними розладами, що характеризуються низькою самооцінкою та страхом бути відкинутим, дуже важливе прийняття інших, тому труднощі в міжособистісному спілкуванні вони можуть компенсувати завдяки віртуальній підтримці. А. Шайдуліна розглядає Інтернет-залежність як нову форму аддиктивної поведінки підлітків, наводячи деякі особливості підлітків з Інтернет-залежністю – дисгармонія функціонування емоційної сфери, що проявляється в нездатності до чіткої диференціації своїх почуттів, неможливості спонтанно відреагувати їх у комунікативних ситуаціях; тенденція до соціальної ізоляції.

Соціально дезадаптовані люди мають підвищену ймовірність набуття Інтернет-залежності. Причина в тому, що інтернет дозволяє залишатися анонімним, не боятися осуду (якщо щось зробив неправильно, завжди можна змінити ім’я й почати все наново), надає ширший вибір можливостей для спілкування, ніж реальний світ.

Інтернет-залежність в Карапчівському ліцеї я вивчала за допомогою апробованих методик. Одна з методик, яка дозволяє виявити ознаки Інтернет-залежності у підлітків є анкета К. Янга, за якою опишу отримані результати. Отже, вибірка встановила 98 учнів у віці 14-18 років, між якими 50 дівчат та 48 хлопців. За отриманими даними дійшла до висновку, що між досліджуваними немає Інтернет-аддиктів, тобто учнів з ІІІ рівнем прояву за інтерпретацією К. Янга (такі, що потребують клінічних втручань). З ІІ рівнем прояву є 8,16%, тобто учні, які не можуть контролювати час проведений в мережі. Кількість учнів, які вміють розумно користуватися Інтернетом, при тому будучи чутливими до свого здоров’я, дорівнює 91,84% з даної вибірки. Якщо аналізувати тенденцію зміни прояву, то можу стверджувати, що середньоарифметичні показники по класах значно не відрізняються (36,35-39,11). Беручи до уваги показники ІІ рівня констатую, що у 8-9 класах відсоток респондентів вищий ніж в наступних класах. Таким чином, можу припустити, що таке явище як Інтернет-залежність частіше зустрічається у дітей раннього періоду підлітковості. Аналізуючи наявність явища за статтю, побачила, що учні чоловічої статі є більшими прихильниками Інтернету ніж користувачі жіночої статі.

Отже, актуальність і негайність вирішення даної проблеми є неминучою. Оскільки банк методик, які діагностують рівні девіантності є різноманітним, в подальшій праці залишається досліджувати за іншими методиками дане явище.

Практичний психолог Карапчівського ліцею ім. М. Емінеску Товарницька І. Є.