Для тих, хто любить долати труднощі, активний відпочинок та дику природу Карпати – найкращий вибір. Саме такий відпочинок і вибирають для себе вихованці туристсько-краєзнавчих гуртків Глибоцького центру туризму та краєзнавства. Вже 18-ий рік поспіль наметовий туристсько-виховний табір «Райдуга»  збирає всіх,  хто любить  природу, надає перевагу спортивним походам та не боїться фізичних навантажень.

Не є винятком і туристи-краєзнавці Кам’янської  школи Мицак Мар’яна, Черней Богдан, Цибуляк Владислав, Гурив Максим, Стрілак Юрій, Костинюк Максим, Щербань Микола, які спільно з вихованцями туристсько-краєзнавчого гуртка Михайлівської школи під керівництвом Гушула Василя Івановича та Стрілак Надії Петрівни, здійснили пішохідний похід 3 ступеня складності Українськими Карпатами  за маршрутом: місто Рахів – г. Терентин – г. Близниця – озеро Догяска – г. Герішаска – г. Трояска – г. Татарука – перевал Окола – г. Братківська – г. Чорна Клева – смт. Ясіня.

Похід видався надзвичайно цікавим. Погода була неймовірно чудовою і  виправдала найліпші сподівання. Довелось ховатися від сонечка під хустку і кепку. Чималим сюрпризом були сніжники на схилах хребта , що дало можливість пограти в сніжки серед літа. Тому гадаю у кожного в душі залишилось щось незабутнє.  Бо коли є погода, тоді є й видимість. Отже, милування краєвидами - забезпечене. І цей відпочинок стовідсотково стане незабутнім. Все так і сталося...

У групі панувала тепла й дружня атмосфера. Всі були дуже веселі та енергійні, ніхто не скаржився. Діти гідно справилися зі своїми обов’язками, разом долали негаразди, допомагали один одному. Хребет Свидовець закохав у себе вже не одного туриста. Безкраї оксамитові полонини, мальовничі льодовикові озера, високогірні плантації чорниць і брусниці приваблюють сюди любителів активного відпочинку за черговою порцією позитивних вражень. З точки зору досвідчених туристів, Свидовецький масив – це як парк відпочинку: рівні дороги, туристичні вказівники, відносна заселеність. Поряд височіють суворі і безлюдні Горгани, вкриті величезними кам’яними осипами і переплетеним криволіссям. Через хребет пролягає грунтова дорога, тому нічого не обмежує мандрівників. Втім, багатьом просто не по собі на цих величезних просторах, де відчуваєш себе піщинкою, якій іноді нема де сховатись від вітру чи негоди. Гори Близниці є перлинами Свидовецького заповідного масиву (частина Карпатського біосферного заповідника). На горах розташована ботанічна пам’ятка природи – Скелі Близниці, відома наявністю реліктових рослин. І як  всі Українські Карпати, оспівані в піснях і казках.

Позитивні враження залишились від озера Догяска, розташованого на висоті 1577 м. над рівнем моря. Довжина озера — 125 м, ширина — 110 м, площа — 1,2 га, глибина — до 1,2 м. Улоговина має форму неправильного прямокутника, обмежена широким моренним валом. Північні береги заросли осокою. Живиться переважно сніговими водами. Подолавши вершини гір Трояска і Татарука  через перевал Окола маршрут плавно переходить  на сусідній гірський масив Горгани. Загалом Горгани – це один із найменш обходжених та найбільш заліснених масивів у Карпатах. Через стрімкі схили, кам’яні розсипи, густі дрімучі ліси та зарості дикої гірської сосни Горгани називають одним із найменш доступних куточків Карпат. Гребені хребтів та верхівки цих гір часто вкриті кам’яними розсипами. Місцевою говіркою ці камені називаються «греготи» або «горгани», що й дало назву цьому масиву. Кам’яні розсипи є своєрідною візиткою Горганів. З плином часу на каменюках починає наростати дрібний зелено-коричневий мох та лишайники, що створює враження якогось позаземного походження каміння. Пройшовши нелегкий шлях і круті підйоми, які один з учасників мандрівки назвав жахом, ми все-таки дійшли до вершини гори Братківска. Перед нами відкрився неймовірно красивий вигляд на гірський масив Горган з далекими вершинами, які немов закликали нас їх підкорити. Дорогою ми зайшли до витоків річки Чорна Тиса. Вершини Братківського хребта привертають увагу до себе не лише краєвидами неймовірної краси, що відкриваються з них. Через хребет проходить границя між Закарпатською та Івано-Франківською областями. На гребені через кожні 100 метрів стоять кам'яні стовпи, які мають досить давню історію. У 1920 році тут проходив кордон між Чехословаччиною та Польщею. З 1939, після приєднання Галичини до СРСР, цей кордон став розділяти Чехословаччину та Радянську Україну. Братківський хребет разом з навколишніми територіями часто змінював володарів: він входив до складу Київської Русі, Литви, Речі Посполитої, Польщі, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Німеччини, СРСР. Окрім прикордонних стовпчиків на Братківському масиві є й інші свідчення бурхливого ходу історії цієї місцевості - розкидані уздовж хребта залишки бліндажів та окопів, що пережили не одну війну.

Остання ніч походу у серці диких Горган. Позаду десятки нелегких кілометрів. А ще – купа вражень, емоцій та гігабайти карпатських пейзажів.

Попереду останній і напевно найважчий  підйом непролазним жерепом, який запам’ятається надовго, - на Чорну Клеву (1719 м.) Спускаючись до села Чорна Тиса розумієш,  що  все…  намети зібрані, рюкзаки запаковані, попереду довга дорога додому… А в душі щось таке неповторно - первозданне, здавалося б, втрачене для людини відчуття тісного зв’язку з Природою.

Стрілак Надія Петрівна керівник гуртків Глибоцького ЦТКСЕУМ