Вечір зустрічі з випускниками – це подорож назад в дитинство. Крізь прочинені двері школи вихід на перон, з якого щороку в першу суботу лютого вирушає експрес “Школа”. Зайнявши зручні місця і забувши на хвилинку про повсякденні клопоти та проблеми, дорослі знову стають тими безтурботними дітьми, галас яких багато років назад зігрівав рідні стіни навчального закладу. А за вікном пролітають знайомі пейзажі. Ось завуч, суворо піднявши окуляри, мовчазним докором сварить за вічні спізнення. В наступному вікні важко зітхають вчителі математики, розуміючи, що квадратний корінь нам, філологам, доведеться пояснювати втретє. А там вчителі іноземної вкотре повторюють одне і те саме речення, що “Ландан із зе кепітал оф Грейт Брітен”. Зустріч з випускниками – це вечір юності, щасливої, безтурботної, сповненої мрій та планів на майбутнє. Це спогади про першу двійку та прогуляні уроки, перше нерозділене кохання та несміливі зізнання. Це мить, коли відчуваєш безмежну вдячність та повагу до вчителів, які зуміли стати провідниками та показати шлях у доросле життя.
Власне кажучи, мені й самій здається неймовірним, що пролетіло вже 17 років, як шкільний дзвоник востаннє покликав на урок, і напутні побажання класного керівника були своєрідним благословенням на щасливу долю. Неважко здогадатися, що саме відчували “ювіляри” цьогорічного свята. Вечір зустрічі 2020 зібрав у рідних стінах випускників 1985, 1990, 1995, 2000, 2005, 2010 та 2015 років. Дорослі діти знову повернулися додому, до своїх перших вчительок та класних мам. На обличчях сяяли посмішки, але в куточках очей причаївся смуток – як шкода, що час не зупинити.
Знову, ніби не розлучалися, учні зібралися в класах разом з класними керівниками. Букети квітів та слова подяки, і ось пролунав дзвінок, скликаючи усіх в актовий зал Глибоцького ліцею. Після привітальних слів директора Дмитра Івановича розпочалося святкове дійство. І хоча “господарями” цього свята зазвичай є 11-класники, до привітальних виступів долучилися і молодші школярі. Вечір запалили вогники своїм енергійним танком. А за ними танцями та співом, а також гуморесками, таланти нашого ліцею вшановували дорогих гостей.
Під час своїх промов колишні випускники з теплом та вдячністю згадували рідних вчителів, а також неоціненний внесок, який вони зробили у майбутнє кожного з них. А вчителі з гордістю та любовю дивилися на своїх дітей, в яких протягом багатьох років вкладали власну душу.
Це був просто неймовірний вечір щастя, і хочеться подякувати кожному, хто організував це свято. Особлива подяка нашому завучу Валентині Василівні, чия щаслива посмішка приховувала тижні напруженої підготовки та чимало безсонних ночей хвилювання. А для мене особисто, після довгих років на чужині, цей вечір допоміг вперше по-справжньому відчути, що саме тут моє місце на земній півкулі, серед моїх вчителів, які дали мені дорогу в майбутнє і допомогли мені повернутися додому.