О.В.Жилеско,
методист з предметів музика та музичне мистецтво ІППО ЧО

Сьогодні мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра. Його могутній пізнавальний і виховний потенціал пов’язаний з естетичною природою, завдяки якій осягаються потаємні найскладніші процеси духовного життя людини, її внутрішнього світу.
Сучасне навчання, і мистецьке зокрема, ґрунтується на засадах особистісно – зорієнтованого і компетентнісного підходів, визначених в основних нормативних документах освіти – державних стандартах, програмах, підруч-никах.
Відповідно до нових програм у 2011 році почалося створення нового покоління підручників. Зокрема, для учнів 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів підготовлено нові підручники:
«Музичне мистецтво» авт. Аристова Л.С., Сергієнко В.В., вид-во «Освіта»;
«Мистецтво» авт. Масол Л.М., Гайдамака О.В., Очеретяна Н.В. вид-во «Генеза».
У 2012/2013 н .р., як і в попередні роки, предмети галузі «Мистецтво» будуть вивчатися за кількома навчальними програмами, а саме:
У 1- х класах навчання здійснюватиметься за новими програмами, створеними відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти: «Музичне мистецтво» вид-во «Освіта», 2012 р.; «Мистецтво»
вид-во «Освіта», 2012 р.
У 2 – 4 класах здійснюватиметься за чинними навчальними програмами:
«Мистецтво». – К.: «Початкова школа», 2006 р. ;
«Музика» . – К.: «Початкова школа», 2006 р.
Робочі навчальні плани на 2012/2013 навчальний рік складаються:
• для початкової школи – за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом МОН України від 10.06.2011 р. №572.
Вивчення музики в початковій школі покликане сформувати в учнів художній спосіб пізнавання світу, дати систему знань і ціннісних орієнтирів на основі власної творчої діяльності та досвіду прилучення до визначених явищ вітчизняної та зарубіжної художньої культури.
Програми з курсу «Музика» та інтегрований курс «Мистецтво» для початкової школи складені відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, конкретизують тематичний зміст, дають приблизний розпо-діл навчальних годин за розділами курсу та рекомендовану послідовність вивчення тем і розділів навчального предмета з урахуванням міжпредметних зв’язків, логіки навчального процесу, вікових особливостей учнів.
В основній школі навчання з мистецьких дисциплін здійснюватиметься за програмами:
«Музичне мистецтво.5 – 8 кл.». – «Перун», 2005 р.
Варіантом викладання мистецтва в основній школі є інтегрований курс «Мистецтво», що вивчається за програмою «Мистецтво».5-8 кл.(авт. Л.Масол та ін., вид. «Перун», 2005 р.).
Для основної школи чинними є підручники з музичного мистецтва: «Музичне мистецтво» для 5, 6, 7, 8 класів ( авт. О.Волошина, О.Мільченко, А.Левченко); «Музичне мистецтво» для 5, 6 класів (авт. О.Лобова); «Музичне мистецтво» для 7, 8 класів (авт. Г.Макаренко, Т.Неземнова та ін.).
Робочі навчальні плани на 2012/2013 навчальний рік складаються:
• для5 – 9 класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р.№132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 27.08.2010 р.№834;
• для спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, класів з поглибленним вивченням окремих предметів: 5-9 класи – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. №132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р.№66.
З метою підвищення якості викладання предметів художньо-естетичного циклу у початковій школі, під час комплектації педагогічних працівників рекомендується передбачити годинне навантаження з музики та музичного мистецтва насамперед учителів, які мають спеціальну освіту (учитель музики, музичного мистецтва).
Навчальна діяльність учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу у початковій та основній школі можуть проводитись у різних формах, окрім письмових (запис учнями будь-якої інформації зі слів учителя чи з дошки, контрольних, самостійних робіт, написання рефератів), які спричиняють додаткове недоцільне навантаження учнів. Примусове ведення учнями зошитів, виконання письмових домашніх завдань є недоцільним і несприятливим для організації творчої мистецької діяльності.
Основними й обов’язковими видами діяльності на уроках має бути сприймання, інтерпретація творів мистецтва та мистецька діяльність учнів (вокально-хоровий, художньо-практичний, творчий).
З метою підвищення якості шкільної художньо-естетичної освіти слід уникати таких недоліків у навчально-виховному процесі:
- недотримання вчителем вимог навчальних програм та їх довільне трактування, зокрема, на користь власних мистецьких уподобань або фахової спеціалізації (теоретик, хоровий диригент, інструменталіст, вокаліст тощо);
- перенесення вчителем функцій спеціальної мистецької освіти в загальноосвітню школу (зокрема, нав’язування учням спеціальних теоретичних знань, не передбачених шкільними державними стандартами і програмами);
- заміна уроків музичного мистецтва репетиціями чергових шкільних свят;
- проведення вчителем початкових класів замість уроків мистецтва уроків з інших дисциплін.
Художньо-естетична освіта завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенціальним можливостям посідає особливе місце в системі загальної середньої освіти, впливаючи на процес саморозвитку людської духовності, залучає людину до світових художніх надбань, що позитивно позначається на творчих та інтелектуальних здібностях не лише окремої особистості, а й суспільства в цілому як у певно визначених історичних умовах, так і в умовах його власного самовідтворення. Якісне викладання предметів художньо-естетичного циклу сприятиме формуванню нового художньо освіченого, інтелектуально й духовно розвиненого покоління українців.
У чинній навчальній програмі з музичного мистецтва зазначається, що метою загальної музичної освіти в основній школі є особистісний розвиток учнів та збагачення його емоційного естетичного досвіду під час сприймання та інтерпретації творів музичного мистецтва й музично-практичної діяльності, а також формування ціннісних орієнтирів, потреби у творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні.
Загальна мета конкретизується в основних завданнях, які спрямовані на формування освітніх компетенцій:
• формування культури почуттів, збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості (загальнокультурна компетенція);
• опанування вокально-хорових умінь та навичок; здатність використовувати набуті музичні знання та вміння у процесі самостійної діяльності та самоосвіти (предметна компетенція та компетенція особистісного самовдосконалення);
• формування сприйняття та інтерпретації музичних творів, висловлювання особистого ставлення до них, аргументування своїх думок, суджень, оцінок (комунікативна компетенція);
- формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови, засво-єння основних музичних понять та відповідної термінології; пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва (інформаційна та навчально-пізнавальна компетенції);
• виховання ціннісних орієнтирів у сфері музики, музичних інтере-сів, смаків і потреб; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості (ціннісно – сенсова компетенція);
• розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини (загальнопредметна та загальнокультурна компетенції).
Саме на виконання цих завдань спрямовані уроки музичного мистецтва.
Звертаємо увагу на те, що тематичне оцінювання проводиться на основі поточного. Окремі перевірки (контрольні, самостійні роботи) з музики та музичного мистецтва не проводяться. Семестрове оцінювання проводиться двічі на семестр у вигляді контролю та виставляється в журналі в окрему колонку без дати. Семестрова оцінка виставляється на основі тематичної та оцінки, отриманої за семестровий контроль. Семестрова оцінка коригуванню не підлягає.
У 1 – 4 класах з предметів художньо – естетичного циклу домашні завдання учням не задаються і в журналі не записуються. Окремі зошити для виконання письмових домашніх завдань не передбачені.
Нагадуємо, що відповідно до наказу МОН від 01.09.2009 р.№806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчаль-них закладах» загальноосвітнім навчальним закладам дозволяється вико-ристовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відпо-відний гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України або схвалення відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства. Навчально-виховний процес середньої та старшої школи, як і в попередні роки, буде проводитися за чинними навчальними програмами та навчально-методичними забезпеченням.
Усе навчально-методичне забезпечення, рекомендоване Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначено у Переліках навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, розміщених на офіційних веб-сайтах МОНмолодьспорту України (www.mon.gov.ua) та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).
Психологічні передумови музичного розвитку дітей.
Розглядаючи питання про музичний розвиток дітей, вітчизняна психо-логія виходить з того, що певна музикальність властива всім, але у різних людей вона різна.
Людина народжується не з готовими музичними здібностями, а лише з певними задатками, на основі яких ці здібності розвиваються у процесі навчання й виховання.
Музикальність людини залежить від її вроджених індивідуальних нахилів, але вона є наслідком навчання й виховання. Таким чином, при проведенні музичної роботи з дітьми необхідно зважити на їхні індивідуальні особливості, виявляти, яка в них музикальність, і відповідно до цього обирати шляхи її розвитку.
У сприйманні звуку розрізняють його висоту, тембр і силу. Відпо-відно до цього кажуть про три сторони музичного слуху: звуковисотний, тембровий та динамічний.
Провідна роль у сприйманні музичного звуку належить висоті, але не абсолютній, а «звуковисотному руху» - відношенню між звуками за їхньою висотою.
У теоретичній музичній літературі термін «музичний слух» вживається в широкому та у вузькому значеннях. При широкому розумінні цього поняття мають на увазі звуковисотний, тембровий, гармонічний, вокальний динамічний слух; у вузькому – лише звуковисотний.
Дослідження музикантів – психологів переконливо доводять, що здатність до звуковисотного сприймання дітей помітно покращується з їхнім ростом і фізичним розвитком , зростає внаслідок занять музикою і може бути значно розвинута за допомогою вправ.
Спеціальні дослідження психологів показують, що звуковисотна сприйнятливість у більшості людей може бути доведена до бажаного рівня за досить короткий час ( в ряді випадків за кілька годин ).
Вправи на порівняння висоти звуків сприяють набуванню дітьми уміння утримувати у пам’яті перший з них. Це, в свою чергу, створює відповідні умови для правильного відтворення мелодії. Проте в основі відтворення мелодії лежать складні процеси, пов’язані з так званим слуховим уявленням.
Здатність відтворення мелодії голосом (або добирання її на слух на інструменті) пов’язується з поняттям внутрішнього слуху, тобто здатністю уявити собі різні музичні тони і їх відношення без допомоги інструменту або голосу. Як доводить професор Б.Теплов, «…у більшості випадків справа полягає не в тому, що та чи інша людина взагалі не має слухових уявлень, а в тому, що вона не може довільно викликати їх і оперувати ними».
Виховання здатності слухового уявлення у дітей повинно спиратися на присутні в них мимовільні слухові уявлення, властиві всім людям, хоча б у вигляді первинних образів пам’яті, які безпосередньо йдуть за сприйняттям. Первинні слухові образи слугують опорою для розвитку внутрішнього слуху у дітей із слабкою здатністю слухового уявлення. Слухові образи зміцнюються лише у процесі тренування ,виконання відповідних вправ.
При навчанні співу дітей,що не мають попередньої музичної підготовки, основні зусилля вчителя спрямовуються на досягнення правильного відтворення мелодії. Це складний процес, що вимагає не просто слухових уявлень, а певних узагальнених уявлень.
В учня, що слухає будь-яку пісню чи її частину,не можуть створитися слухові уявлення у вигляді простих копій кожного з кількох повторних виконань, які, зрозуміло,не є ідентичними, а відрізняються тембром голосу, динамікою, певною абсолютною висотою. Дитина відтворює своїм голосом не конкретне звучання пісні, яке вона чула у виконанні іншої людини,а лише мелодію пісні, тобто даний звуковисотний і ритмічний рух.
Музичні уявлення не є чисто слуховими, вони включають зорові, моторні та інші моменти. Слухові уявлення тісно пов’язанні з вокальною моторикою, з рухами голосового апарату. «Голосові прояви» властиві всім дітям і «гудіння» тих, хто має нерозвинений слух, теж є своєрідним відтворенням мелодії.
Для активного запам’ятовування мелодії необхідні моторні моменти – рух м’язів гортані. Особливо істотна роль рухових процесів, пов’язаних з намаганням вокальної імітації висоти і тембра звуку, а також ритмічної сторони звучання для дітей, які мають слабкі слухові уявлення. Проте, на думку більшості психологів, «підспівування» під час попереднього прослуховування мелодії, до якого прагнуть усі діти,не тільки не корисне, а навіть шкідливе. Діти, що не володіють ще вокальною моторикою, намагаються інтонувати окремі звуки за зразком, що звучить у даний момент. Це зовсім не допомагає запам’ятовуванню мелодії.
Важливим компонентом навчання музики є виховання почуття ритму. Поняття ритм дуже широке. Термін «ритм» вживають стосовно багатьох явищ і процесів. Насамперед з поняттям ритму пов’язуються рухи різної природи, зокрема рухи людини при виконанні виробничих процесів, під час танцю, заняття спортом.
Музичний ритм має свої особливості у порівнянні з загальним поняттям ритму. У музиці ритм розуміють насамперед як здатність сприймати і відтворювати часові співвідношення. Музичний ритм обов’язково виражає певний емоційний зміст, бо ритм є одним із засобів виразності музики, яка завжди пов’язана з емоційним змістом. Через те, що ритм не є засобом виразності однієї лише музики, поряд з поняттям «музично – ритмічного почуття» існує поняття «ритмічного почуття взагалі». У зв’язку з цим у психолого-педагогічному обґрунтуванні доцільних методів і прийомів навчання музики, зокрема виховання почуття музичного ритму, існують різні тенденції.
У свій час поширення набув погляд про те, що спочатку треба виховувати «почуття ритму взагалі», а потім застосовувати результати цього виховання до музики. Інакше кажучи, намагалися відокремити ритмічний момент від музичної основи і працювати над вихованням почуття ритму поза заняттями музикою, а потім приєднати музику до ритму. В основі таких поглядів лежали переконання в тому, що одночасне сприймання звуко-висотної й ритмічної сторони музики вимагає такого ж розподілу уваги, як при одночасному виконанні двох істотно різних діяльностей.
Сучасна музична психологія відкидає ці твердження й доводить, що сприймання різних сторін музики відбувається лише в їхньому взаємозв’язку. Це пов’язано з тим, що до почуття музичного ритму треба підходити з емоційним критерієм, з погляду художнього впливу музики. Ритм у музиці є виразом емоційного змісту.
«Почуття музичного ритму» має не лише моторну, а й емоційну природу: в основі його лежить сприймання виразності музики. Тому поза музикою почуття музичного ритму не може ні пробудитися, ні розвиватися.
«Почуття ритму взагалі» не можна розвивати, його можна формувати у певних трудових процесах або під час занять музикою.
Музично – ритмічне почуття, як і музичний слух виховуються лише в процесі музичної діяльності, при чому почуття ритму розвинути важче, ніж слух у вузькому розумінні. Сприймання музики в цілому є активним процесом, що передбачає не лише слухання, а й дії.
Обов’язковою умовою ритму є наявність акцентів, тобто подразнень, що виділяються серед інших. Сприймання ритмічних акцентів супроводиться більш сильними руховими реакціями. Психологією доведено, що більшість людей не усвідомлює цих рухових реакцій доти, поки на них спеціально не звертається увага.
З наведених вище міркувань випливає, що основними елементами музичного розвитку дітей є формування у них відносного звуковисотного слуху і почуття музичного ритму.
Відправним пунктом у здійсненні відповідних організаційно-методичних заходів повинно бути обґрунтоване психологією твердження про те, що слух і музично – ритмічне почуття може розвиватися лише у процесі музичної діяльності дитини, цілеспрямованих і систематичних вправ.
Таким чином, зміцнення і розвиток слухових уявлень є найбільш відповідальною справою у музичному вихованні учнів. Результати цілеспрямованої й систематичної роботи багатьох учителів у галузі музичного виховання школярів.
Визнаючи наявність музично обдарованих дітей, музична психологія разом з тим стверджує, що «…ми не маємо зараз таких знань, які б дозво-лили давати негативний діагноз про музикальність дитини до початку систематичного й кваліфікованого музичного виховання й навчання».