Невеличке село Багринівка, яке називають селом зелених садів та верболозів, що за переказами у сиву давнину мало назву Бахринешть, розташоване за сорок кілометрів від Чернівців.
Перша письмова згадка про село датується 31 серпня 1458 року (грамота Штефана чел Маре). За 555 років свого існування його не один раз захоплювали різні поневолювачі, воно вело запеклу боротьбу за своє визволення, розбудовувалося, жило і творило свою славну історію. Разом з тим, довгі століття в Багринівці не було жодного грамотного православного християнина, окрім священика та причетника.
Де і коли була розташована перша школа, де вчилися діти раніше – важко сказати. Проблемами шкільництва на Буковині за молдавського періоду опікувалася церква. Тому перші школи тут засновувалися і діяли при монастирях у Сучаві, Путні, Радівцях. Сини бояр, які хотіли здобути вищу освіту, їхали до українських шкіл у Київ та Львів чи до Західної Європи (Відень, Париж). Більшість же буковинців залишалися без освіти і були неписьменними.
На Буковині, до того як вона була анексована Австро-Угорщиною, існувало декілька типів шкіл:
- 5 панських шкіл (біля села Багринівка у місті Серет);
- 1 єпископська школа у місті Редеуць;
- 7 монастирських шкіл (недалеко від села у Молдовиці, Путні, Воронец);
- парафіяльні (церковні) школи.
У цих школах могли вчитися діти і з Багринівки. У селах відвідування шкіл, зазвичай, проводилось узимку, коли закінчувались сільськогосподарські роботи. За відсутності священика заняття проводили дяки, за що й були названі «дяками на колесах», бо викладали в декількох сусідніх селах. «Дяки на колесах» та «вчителі на колесах» (у т.зв. школах-«дяківках») навчали учнів перших та других класів.
Цілком зрозуміло, що за таких умов «дяківки» були неспроможні дати освіту, яка б сприяла підвищенню культурного, інтелектуального рівня населення. У цих школах не було сталого навчального плану: дітей навчали читати за Часословом і Псалтирем, давали елементарні навички письма, лічби і церковного співу. Більшість із «дяківок», як уже згадувалось, діяли тільки в зимову пору, в той час коли закінчувалася робота, пов’язана зі збиранням урожаю. Така діяльність «дяківок» дала підставу С.Смаль-Стоцькому висловити думку, що ці «школи ледве чи заслуговують на ім’я шкіл».
По закінченні «дяківок» учні мали право навчатися у 3 та 4 класах тривіальних шкіл у містах Чернівці та Серет. Ці школи видавали сертифікат про закінчення 4 класів.
Ще 13 грудня 1811 року Навчальна комісія з Відня вимагала від Галицького керівництва надати проект з конкретними умовами створення на Буковині тривіальних шкіл. Проект розвитку початкового навчання на Буковині був переданий Галицькому керівництву 10 квітня 1813 року. У проекті пропонувалося створити 17 початкових шкіл, насамперед у Кам’янці та Черепківці, Вовчинці та Багринівці. В цих селах нараховувалося 815 дітей шкільного віку.
Основним завданням народної школи, сформульованим у державному шкільному законі від 14 травня 1869 року, було: «Дітей морально і релігійно виховувати, розвивати їх духовну чинність, давати їм необхідні знання і навички, потрібні для життя і дальшого розвитку і таким чином творити основи для підготовки гідних людей і членів суспільства». Початкова освіта стала обов’язковою та безплатною.
Школа з одним класом у селі Багринівка була побудована у 1883 та відкрита 20 вересня 1884 року, мова викладання – румунська. Ворником (головою) села в той час був Ісопеску Міхай на прізвисько Морозак.
Законом від 14 травня 1869 року було рекомендовано орієнтовні плани для загальних народних і міщанських шкіл з включенням таких обов’язкових предметів: «Во всякой школе народной повинно ученіе обнимати принаймны следующіи учебніи предметы: религію (Законъ Божій), языкъ, численіе, важнейшіи знанія изъ науки природы, землеписи и исторіи, съ особеннімъ поглядомъ на отечество и его уставъ, писаніе, науки геометрычныхъ формъ, пеніе, телесніи упражненія.
Девчата обучати ся повинни также еще въ женскихъ ручныхъ роботахъ и въ домовомъ господарстве.
Объемъ, въ якомъ учебніи предметы выкладати ся маютъ, зависитъ отъ степени, на якой всякая школа дотычно числа роспоряжаемыхъ силъ учебныхъ находитъ ся. Власне отъ того же зависитъ также простиряніе оученія и на иніи тутъ непоименованніи учебніи предметы».
У ті роки вчителькою у школі працювала Катерина Мандичевська, сестра композиторів Еусебія (1857-1929) та Георгія (1870-1907) Мандичевських. До речі, батько Катерини, Еусебія, Георгія, Костянтина та Еразма Мандичевських, Василь (1824-1896), був у селі священиком. Катерина складала вірші для дітей, які надсилала своїм братам, аби вони поклали їх на музику. Потім ці пісні вона вивчала з дітьми сільської школи.
Зі «Щорічника Буковинської Православної церкви» за 1887 рік дізнаємось, що вчителем у школі був Еміліан Антонович, а за 1889, 1890, 1891 роки – Іфтіміу Преліпчеан.
За статистичними даними 1894 року, в селі проживало 114 дітей, з них 58 хлопців та 56 дівчаток. Усі 114 ¬– православні румуни. У школі вчилися 78 учнів: 44 хлопчики та 34 дівчинки. Директором був призначений Олександр Дуник, який народився 2.08.1858 р. у селі Мілішеуць. Учителем релігії та місцевим священиком був Стефан Селескі, кантором церкви – Ісмаіл Серетіа
...
Читати далі - тисни тут
Літо — чи не найкраща пора для активного відпочинку, а Українські Карпати дуже вдало для цього підходять. Так, група туристів Глибоцького центру туризму і краєзнавства у липні здійснила пішохідний похід ІІ категорії складності Горганами. Учасниками групи стали вихованці туристських гуртків на базі Луковицької та Глибоцької загальноосвітніх шкіл, керівник ― Олександр Чоботар, заступник ― Мар'яна Ванхала. Головним завданням походу було подолати 185 км гірською місцевістю за 14 днів, а метою ― надбати якомога більше позитивних вражень, захоплень, емоцій, набратися отієї гірської енергетики так, щоб вистачило аж на цілий рік до наступного літа. Маршрут виявився дуже цікавим і пізнавальним, нам довелося подолати багато перешкод: підкорили вершини Довбушанка, Ведмежик, Сивуля, Висока, Ігровець, Петрос, Берть, Братківська, Чорна Клива, не раз додали річку вбрід, а кам'янисті хребти стали для нас звичною справою. У групі панувала дружня атмосфера, взаємодопомога та позитивний настрій. Щедрою була природа і на дощі. Однак ніякі негаразди не в змозі зламати дух справжнього туриста. 
27 серпня 2014 року під керівництвом директора Департаменту освіти і науки Оксани Палійчук, відбулася Серпнева онлайн-конференція працівників освіти Чернівецької області з порядком денним «Співпраця органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, педагогічної та батьківської громадськості у реалізації рівного доступу вихованців до якісної освіти».
