1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху в світі. В Україні волонтерство з'явилося на початку 90-х років минулого століття, а офіційно воно визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р., яким також затверджено «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг».
Волонтери — багатство народів. Волонтерство ґрунтується на добровільності, співчутті, солідарності з потребами та ідеями інших, а також глибокій повазі до всіх людей. Свій вільний час волонтери присвячують суспільних справ, беручи участь у всіляких акціях, програмах соціальної взаємодопомоги, культурного просвітництва тощо. Також цей день можна вважати святом людей, які допомагають персоналу дитячих будинків, будинків престарілих, лікарень швидкої допомоги і т. д. Досить часто волонтери ризикують своїм життям, беручи участь у ліквідації наслідків глобальних катастроф та природних катаклізмів чи інших надзвичайних ситуацій.
Під Загальної декларації волонтерів, прийнятої на XVI Всесвітній конференції волонтерів 2001 року в Амстердамі, визначені наступні принципи діяльності волонтерів:
-визнання права на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їх раси, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;
-поваги до гідності і культури всіх людей;
-надання допомоги, безкоштовні послуги особисто або організовано в дусі партнерства і братерства;
-визнання рівної важливість особистих і колективних потреб, сприяння їх забезпечення;
-перетворення волонтерства на елемент придбання нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу і творчість людей, -надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.
Згідно зі статистичними даними, оприлюдненими Організацією Об'єднаних Націй, в усьому світі налічується близько 140 мільйонів волонтерів.
Волонтер — це покликання, спосіб життя. Сьогодні волонтери сприяють перемозі України і збереження її державності, не чекаючи за це винагороди. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.