72 роки тому, а саме 18 лютого 1945 року, у с. Купка спецпідрозділом НКДБ-НКВС та їх прислужниками «стрибками» – зрадниками українського народу, була оточена боївка УПА під командуванням Георгія Дорофтейовича Паламарюка. Тут вони приняли свій останній бій та знайшли вічний спочинок.

Саме напередодні християнського свята Покрови Пресвятої Богородиці, яке вважається Днем заснування Української Повстанської Армії, Днем Українського козацтва та Днем захисника України у селі Купка відбувся мітинг-реквієм в ознаменування 75-их роковин створення УПА та був встановлений перший пам’ятний знак-хрест слави воїнам ОУН-УПА на теренах Глибоцького району.

В урочистостях взяли участь всечесні отці різних конфесій, які відслужили молебінь за загиблими, очильники району, області, народний депутат України, жителі навколишніх сіл Глибоцького району та близько 200 молодих школярів-патріотів, учасники районної військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

Також були присутні родичі загиблих повстанців (Паламарюк Георгій Дорофтейович, псевдо «Зелений», 1920 р.н., житель смт.Глибока, провідник Глибоцького районного проводу ОУН; Карлійчук Семен Євгенович, псевдо «Тихий»,1903 р.н., житель с.Кам’янка, підрайонний провідник Глибоцького районного проводу ОУН; Рипчук Іван Іванович, 1909 р.н., житель с.Купка, член ОУН – УПА; Рипчук Ривика Василівна, 1915 р.н., жителька с.Купка, член ОУН – УПА), які отримали медалі «За оборону рідної держави» (посмертно). Почесною грамотою нагородили одного з ініціаторів пошуку борців за волю України, жителя села Кам’янка Іллю Балана.

Почесним гостем мітингу був останній бандеровець, учасник тих далеких подій, член ОУН-УПА, патріот, якому вже далеко за 90 – Тітус Зеленко, житель смт. Глибока, який поділився спогадами тих буремних часів.

Ще до 1954 року лунали постріли і вибухи гранат в Карпатах та на Прикартатті. То гинули окупанти і зрадники нації від рук українських месників, гинули молоді українські хлопці і дівчата, гинув цвіт нації, своєю смертю боронячи честь і гідність України, і передаючи прийдешнім поколінням невмирущу ідею боротьби за волю української нації.

Маємо надію, що дана акція буде не останньою, пам’ять про героїв-земляків повернеться правдою, а не вимислом і брехнею і до Хреста будуть приходити небайдужі, щоб згадати борців за волю і незалежність України. Лише там, де пам’ятають загиблих – будуть ті, хто захищатиме живих!