Дедалі популярним серед українців стає активний відпочинок. Мандрівки горами чи річками, відвідування печер чи сходження на вершини стають одним із способів відволікання від буденних клопотів.

Щодня хвилями Дністра подорожує велика кількість туристів. Але мало хто знає яку цінність несуть в собі скелясті береги Дністровського каньйону.

Вихованці Глибоцького центру туризму та краєзнавства під час табірної зміни в оздоровчому наметовому таборі «Райдуга» вже другий рік поспіль здійснюють водні подорожі по Дністру, водночас знайомляться та досліджують «геологічні скарби» Дністровського каньйону. Минулого року група подорожувала верхньою частиною Дністровського каньйону, а цьогоріч продовжила маршрут з м.Заліщики до м.Хотин. І таким чином за два роки мандрівок пройшли і дослідили весь Дністровський каньйон.

Каньйон є унікальним об’єктом, де на порівняно невеликій за площею території зосереджена значна кількість різноманітних об’єктів геологічної спадщини світового значення.

Розпочинається Дністровський каньйон відкладами юрського та крейдового періодів поблизу с.Нижнів Івано-Франківської області, а закінчується набагато древнішими – силурійськими, в околицях с.Трубчин Тернопільської області. На скелястих берегах Дністра, як у розрізі, видно усі осадові нашарування, що накопичувались в ті давні часи, коли тут хвилювалось море.

Кам’яні береги складають залишки порід давніх історичних періодів. Це час, коли нашу Планету лише почали заселяти перші хребетні тварини, а на суші з’являлись перші дерева. А це більше як 400 млн. років тому. Рухаючись по течії Дністра можна спостерігати, як один геологічний період змінював інший і споглядати поступове залягання відкладів від пізніх до більш молодих Скелі девонського та силурського періоду, джерела та водоспади є найдавнішими природними пам’ятками Дністровського каньйону.

Силурійські породи є на всій території Дністровського каньйону, але їхні відслонення можна побачити лише в глибоких долинах Дністра. Поблизу сіл Дністрове, Трубчин, Білівці, Окопи, унікальні потужні відслонення силуру взяті під охорону як цінні геологічні пам’ятки. На решті території вони вкриті молодшими відкладами – девону та нижньої крейди.

Девонський період (у стратиграфічній шкалі наступний за силурійською системою) характеризується відступом моря і накопиченням товщ потужних континентальних червоно-кольорових відкладів.

Розрізи девону на берегах Дністра є не менш цінними і унікальними – червоні пісковики відкладені у час нижнього девону (415-400 млн. років тому) є єдиними девонськими відкладами на території України.

Особливо захоплюючим було дослідження відслонення силуру в с.Трубчин, яке є не тільки одним із найкращих у світі за безперервністю та непорушністю залягання гірських порід. а й найдовшим скелястим берегом в Україні, який простягнувся на 2,5 км

Під час досліджень в с.Трубчин, учасниками було знайдено декілька зразків гірських порід з відбитками фауни, що ілюструють важливий етап геологічної історії не лише регіону, але й Землі загалом.

Також, учасники групи, продовжили, розпочаті в минулій експедиції, дослідження унікальних, маловідомих, на жаль, для широкого загалу, геологічних утворень – травертинових скель.

Травертини – являють собою творіння джерельних вод, з яких відкладався карбонат кальцію, поступово твердіючи та утворюючи стрімкі терасоподібні уступи. Скелі часто ховаються серед лісів, заростають мохами, над ними утворюються невеликі водоспади. При підготовці до експедиції учасниками було вивчено чимало джерел інформації щодо місцезнаходжень травертинів, адже на берегах Дністра їх не так вже й легко віднайти.

Окрім краси, яку дарують людям травертинові скелі, вони впродовж історії були своєрідним символом міцності та вірності, можливо саме тому на них будували храми, вирубували скельні монастирі, зводили фортеці, із цього матеріалу зводили житло.

Унікальність таких геологічних об'єктів полягає ще й в тому, що їх утворення можна спостерігати й сьогодні. Групою було знайдено та досліджено місцезнаходження сучасного утворення травертинів на березі Дністра поблизу села Кулівці.

Ще одна особливість Дністра – це його знамениті меандри. Довжина найбільших закрутів може досягати 28 км, а перешийок – не переважати 2-3 км. Туристи-водники відчувають кожен такий меандр. Адже можна цілий день гребти, а вкінці опинитись на місці, яке віддалене від попередньої стоянки буквально на декілька кілометрів.

Неперевершеною кульмінацією походу було відвідування Хотинської фортеці, яка була кінцевою точкою маршруту. Один з найкращих видів на Хотинську фортецю відкривається з протилежного, Хмельницького берега - з села Брага. Тому місце ночівлі навпроти фортеці обрано не випадково. З настанням темряви можна було споглядати за світлом, яке відбивалося від могутньої будівлі фортеці. І хоч в думках, але поринути в її історичне минуле.

Під час подорожі юні мандрівники отримали море хороших вражень і нових відкриттів, безліч позитивних емоцій, які залишаться в їхній пам'яті назавжди.

Не втрачайте можливості помандрувати рідним краєм, пізнати його природу та відкрити багато нового і цікавого про його історію.

Руслан Щур,  керівник групи