"І чому все не так? Адже - все як завжди:

Голубі небеса - над рікою,

Гай той самий і плюскіт той самий води...

Тільки - він не повернувся з бою."

     Мальовниче село Багринівка, що на Глибочині та  держава Афганістан: що спільного? На перший погляд нічого. 1979-1989 роки кривава війна у Демократичної Республіки Афганістан. У цієї війні брали участь двоє хлопців з нашого села. Літом 1979 року хлопців призвали у Радянську Армію. Хлопців звали Ілля Корня та Георгій Патраш. Потім навчання у  Алма- Атинському навчальному підрозділі, де у липні 1979 року прийняли військову присягу, а з лютого  1980 року служба в Афганістані. Хлопці часто брали участь у бойових операціях, були справжніми десантниками — мужніми,  хоробрими,  професійними. 30 грудня 1980 року  десантно-штурмова бригада де служили хлопці проводила бойову операцію в провінції Лагман. У цьому бою   Ілля Корня  отримав важке поранення і помер у госпіталі. За мужність та відвагу Ілля Корня нагороджений орденом Червоної  Зірки (посмертно). Георгій Патраш за мужність та відвагу нагороджений медаллю «Воину – интернационалисту от благодатного афганського народа»…

У Багринівської ЗОШ стало вже традицією вшанування пам’ять цих воїнів. На школі є меморіальна дошка, у школі е куточок присвячений воїнам – інтернаціоналістам. Напередодні відзначається 25-та річниця виведення радянських військ з Афганістану у школі пройшли низко заходів, зокрема урок – реквієм для учнів 10-11 класів.  Директор школи закінчив захід такими словами: «Нехай же наш урок - реквієм не закінчується і після дзвінка. Прийдіть додому, розкажіть про почуте своїм батькам, сусідам, однокласникам, бо про це повинен знати кожен, бо про це повинні пам’ятати всі.»