Вже літо бабине засріблилося в скронях,
Та спомин ніжно світиться в очах.
Ти все життя ніс серце на долонях,
Щоб дітям ним освітлювати шлях.
Щоб діти правду знали достеменно
І небеса їм усміхались голубі.
Вклоняємось, учителю, доземно,
Спасибі, рідний вчителю, тобі!
 

 Цей день поправу Вчителям належить!
 І він осяяний мільйонами зірок!
 Хай вашу посмішку нічого не бентежить.
 І пам’ятайте золотий урок.
 В день великого, світлого свята,
 Коли все навкруги розцвіло,
 Ми Вас просимо не сумувати,
 І щоб щастя в душі розцвіло!.
    
  Саме такими словами вітали наших вчителів зі святом в цьому році вихованці групи продовженого дня разом з Людмилою Георгіївною. Вони прагнули передати слова вдячності від себе, від всіх учнів ліцею, та й від своїх батьків, тому  що кожен житель села є випускником нашого навчального закладу. І ніяких слів не вистачить, щоб передати обраним Богом людям всю вдячність, яка витає в цей день у душах людей!
  Здоров'я, миру й злагоди ВАМ, наші найдорожчі! 

Дізнатись більше

Учителю! Вклоняємось доземно

 Перед великим іменем твоїм,

 Вже проростають ті маленькі зерна

Під поглядом, як серце, золотим!

         Осінь вкриває жовто-багряними барвами землю, обдаровуючи щедрими ужинками людей за їхню працю. Ще, осінь - це пора, яка кличе всіх - і дітей і "апостолів знань" до  школи і теж восени відзначаємо День ветеранів . Наскільки тривожними є осінній дзвоник для тих, які ціле життя віддали своє життя дітям, а зараз на "заслуженому відпочинку".

         Ветерани педагогічної праці - це ті, чиє серце завжди в школі. Для нас, педагогічного колективу Йорданештської ЗОШ №2, вчителі, ніколи не є колишніми, навіть якщо вони на пенсії, вони наші, рідні, до яких завжди звертаємось за порадою, бо хто, як не вони, знають сенс вчительської долі.

  Як у кожної людини в житті є мама, тато, які народили, так кожній людині доля подарувала вчителів, які запам'ятовуються  на все життя. Щоб стати добрим вчителем треба мати дар від Бога. Цим даром Бог нагородив наших неповторних вчителів-пенсіонерів: Марюцак Ауріку Федорівну, Білецького Івана Ілліча, Білецьку Георгіну Костянтинівну, Костинян Марію Іллівну, Гросу Домніку Аркадіївну, які виховували десятки поколінь і які запам'яталися всім, як бджілки, які підсолодили своїх учнів «медом знань». В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор -у створених ним скульптурах, а вчитель у думках своїх учнів. Як зоря ранкова дарує радість нового дня, так і наші любі вчителі  дарували нам радість пізнання світу, майстерно «ліпивши» з нас - їхніх учнів, справжніх людей.                     

      Я, як голова ПК школи намагаюся принести усмішку на їхньому обличчі та обрадувати в такі свята як 1 Вересня, День працівника освіти, Останнього дзвоника, щоб вони знали, що ми про них не забуваємо. Не такий цінний той букет квітів, або та грамота - відзнака за вчительську працю, але промінчик радості і подяки, який висвітлює з їхніх очей,  перетворює букет - на символ незабутності вчительської праці. Світлішими стають і шкільні свята з їхньою присутністю, бо у кого, якщо не в них нам вчитись.

Традиційним стало відзначити їх в рядах ювілярів,  запрошуються на районне свято "Ювіляр року", за підтримки райкому профспілки організовуються пасхальні пакунки, бо вони завжди були і лишаються  частинкою нашої профспілкової родини.

З Днем ветерана, наші, любі вчителі!

Опаіць М.І. Голова ПК Йорданештської ЗОШ №2