Мільйони тих, що голодом убиті,
навіки стали пам`ятю і болем,
пшеничним білим хлібом, чорним, житнім...
і просто - полем, українським полем...
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.
Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя.
Чому це сталося і як, яким чином. Як сталося, що без стихії, без засухи, без іноземного нашестя стільки людських життів були приречені на смертні тортури. Осмислити нарешті: що ж з нами відбулося, пояснити собі і всьому білому світові. Досі не знаємо всього масштабу цієї трагедії та вже знаємо, що то було. Був голод штучно зорганізований, був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на винищення українського народу. Терор був розгорнутий планомірно і послідовно. Цей безпрецедентний за своїм катівським розмахом злочин сталінщини, що завдав Україні найтяжчих втрат, коштував нації мільйон людських життів.
У зв’язку із відзначенням 82 річниці голодомору, з метою вшанування світлої пам’яті безвинно замучених голодом людей, поглиблення знань про роки голодо-мору в Україні та його наслідки для українського народу, в Михайлівському НВК 28 листопада було проведено виховний захід «Без крихти хліба…». Уході якого, учні з жалем декламували вірші, запалили свічу пам’яті та вшанували хвилиною мовчання усіх загиблих.
Шкільним бібліотекарем була організована книжково – ілюстративна виставка « Україно! Пам’ятай! Світе! Знай! », а також у 9 класі було проведено годину пам’яті « Голодомор в Україні: злочин проти людяності».
Вчитель історії – Ірина Федоренко
