 Це дійство було на грані з містикою… Наш музей – справді машина часу. І цей дивний день, один із днів безкінечної вічності (за діючим календарем 30 травня 2018 року, а за відчуттями – поєднання різних днів з минулого століття) чудове тому підтвердження. Важко сказати – чи ми усі попали в гості у минулу епоху до її героїв, до тих подій, до тих переживань, чи, можливо, навпаки – якийсь відтинок вічності з минулого перемайнув через часову межу і заполонив усе навколо інас самих тими емоціями, почуттями, подіями.
Цього дня навіть вітер шумів по-особливому, як у поліському краї, навіть наш соловейко вів свою пісню виразно-виразно, ніби стараючись для усіх-усіх… А «усіх-усіх» тут було багато. Не усі присутні були видимі. Але важливішим було не те, що бачилося, а те, що відчувалося.
Найголовнішими гостями, ні – господарями на цей день, тут стали дві безсмертні Великі Жінки-українки, подруги із своїми героями-персонажами. Нашу землячку Ольгу Юліанівну Кобилянську супроводжували герої повісті «Земля». Вони нагадали про трагічні події, описані у повісті «Земля», що мали місце у недалекому румуномовному селі. Герої повісті «В неділю рано зілля копала» принесли з собою цілий світ почуттів, емоцій, складних життєвих ситуацій…
Леся Українка прибула в оточенні ліричних неповторних персонажів – міфічних і земних – свого шедевру драми-феєрії «Лісова пісня», у яку вона вклала із свого серця «те, що не вмирає». Саме завдяки вічній міграції «того, що не вмирає» із серця в серце вже багатьох поколінь педагогів та дітей і відбулося це дійство. Хороший результат дала плідна співпраця Старововчинецького БНТД та педагогів ліцею. Великою заслугою у виборі творів для інсценізації театральним колективом є одержима багаторічна робота бібліотекаря ліцею Ганни Іллівни Каменюк. Її безмежна закоханість у твори класиків, лірична поетична душа чинять благотворний вплив на молоде покоління. Воістину у цьому випадку справджуються слова великого класика Ж.-Ж. Руссо «У серце увійде лише те, що йде від серця». Вдалий природний ландшафт музейного обійстя допоміг втілити ідею гармонії людини і природи. Треба було бачити наших ліцеїстів-виконавців ролей! Ні, вони не виконували ролі, зовсім ні! Вони стали своїми героями, зуміли подолати часовий і віковий бар’єр, вони жили життям своїх персонажів, відчували і передавали їх емоції і стан. Ліризм, кохання, біль, сум, розпач, безвихідність вихлюпувалися і витали в повітрі, наповнюючи його і сплітаючись між собою…
Прибули оцінити майстерність юних акторів в рамках обласного огляду-конкурсу «Буковинська театральна весна-2018» Микола Миколайович Шкрібляк – заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича, директор учбово-методичного центру культури Буковини, Яна Соловей – методист театрального жанру, Іванна Стеф’юк – завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури, Олена Рєпіна – начальник відділу культури та туризму Глибоцької районної державної адміністрації, Роман Нагірний – директор районного будинку народної творчості та дозвілля, Лариса Дущак – кореспондент газети «Новий день».
Щиро вдячні Миколі Миколайовичу, Яні Іванівні та Олені Мірчівні за високу оцінку творчості наших ліцеїстів та педагогів і чекаємо їх у гості.
Та містика цього дня не покидала наш музей.
Повернула нас у сьогоднішнє, а, можливо, і передасть інформацію про нас у майбутнє знімальна група Чернівецької телекомпанії ТВА, що готує черговий випуск «Були на селі». Спілкування було взаємно цікавим.
Життя у музеї вирує. Музейної тиші нема. Віки між собою тихенько гомонять. За цим усім спостерігає із меморіальної дошки та з небес ще один невидимий гість, та ні – господар, засновник нашого музею Іван Касіянович. Мабуть, задоволений…
Гищук Лідія Петрівна
|
