Батьки та школа – це квітучий сад в якому кожне деревце має свою красу та символізує щось прекрасне та величне.

Цими днями бджілочки 3-го класу Йорданештської ЗОШ №2 разом з класоводом Божеску Оленою Валер'янівною запросили до школи спочатку татусів і влаштували для них неймовірно сентиментальне свято. Для них їхні «янголятка» зібрали «букет» неймовірних привітань та віршів які лунали як пісня з теплого невинного сердечка дитини. Презентуючи свого татуся, кожна дитина з гордістю дивилася в залу й ті слова які лунали з їхніх вуст здавалися небесними, ніби дитина тримала сонечко в руках і хотіла його взяти і з усією теплотою подарувати татусеві. Було неймовірне свято – свято душі, свято краси та величі. Але й це не все, малесенькі «троянди», влаштували для своїх татусів неймовірно цікаві конкурси, де кожен татусь мав проявити максимум винахідливості. Найцікавіше було те, що татусі мали впізнати як своя дитина пише, і справились з завданням лише чотири татусі. Але весело було всім і татусі показали, що вони є справжніми помічниками мам.

Але сьогодні  на порозі свята 8 Березня до школи малесенькі бджілочки запросили мам на День відкритих дверей. Вчителька провела показовий урок румунської мови, під час якого багато теплих і гарних слів лунали в адрес найсвятішої в житті людини - мами. Але як відпустити маму зі школи без теплого слова і теплих привітань? Сьогоднішній «букет привітань» зібрав найгарніші у світі «троянд» - теплі слова які лунали з такими емоціями, що на очах у матусь були сльози - сльози радості і гордості за свою кровиночку.

Батьки-це небо, а ми, їхні діти,  сяючи зірки й давайте подякуємо їм за життя:

"Я дякую Богу за маму, 
Що стільки ночей не доспала; 
За доброго, вірного тата, 
Що вміє людям поміч надавати.

Кожен подякуємо Богу
За пройдений шлях, всі дороги. 
За сльози батьків, їх страждання, 
Хвороби, і сум, і прощання..."

    Опаіць Марія Іванівна – педагог-організатор та вчитель румунської мови.