Побувавши у відомих печерах Тернопільщини (Кришталева, Вертеба, Млинки), вихованці Глибоцького центру туризму та краєзнавства вирішили відвідати досі незнайомі глибочанам печери Хмельниччини.

Наші керівники гуртків Анатолій Дудка, Оксана Меленко та Валерій Качуляк підтримали цю ідею і запропонували провести екскурсію у печеру з інтригуючою назвою «Атлантида». У складі групи були учні Глибоцького та Старововчинецького ліцеїв, Глибоцької гімназії.

Карстова печера знаходиться у селі Завалля Кам’янець-Подільського району, неподалік річки Збруч. І хоча за розмірами Атлантида поступається багатьом карстовим порожнинам України, проте широковідома серед спелеологів всього світу. Відомості про неї можна знайти у спеціалізованих довідниках та енциклопедіях: єдина в Україні печера з триярусною будовою із загальною довжиною ходів дещо більше 2,5 км.

Як розповіли нам наші провідники Роман та Андрій, члени Хмельницького спелеологічного клубу «Атлантида», печера у Заваллі була відкрита 1969 року групою таких же юних мандрівників, як і ми, під керівництвом відомого київського спелеолога Валерія Рогожнікова. Тож чимало залів, переходів, лазів та арок отримали назви від цього дослідника. Сам першовідкривач «Атлантиди», В.Я. Рогожніков казав, що у вивчених ним по світу 600 печерах «не бачив подібної краси». Тож не дивно, що чимало назв пов’язані з красою, легендами та таємницями.

Звичайно, за 3,5 години екскурсії ми не могли побачити всієї печери, але відвідали чимало залів: «Золота осінь», «Казка», «Ніжність», «Храм Богів», «Радість», «Червоні маки». У одному із залів, який нагадує храм, учасники спелеологічних експедицій створили своєрідний амфітеатр: зробили з глини лавочки напівколом, у центрі поставили підставку і глиняну книгу. За вказівкою нашого гіда Романа кожен з нас підходив до книги на колінах і давав клятву, що ніколи не завдасть шкоди печері Атлантиді. Це означає, що не можна торкатися руками кристалів на стінах, які «росли» тут мільйони років. Адже Атлантида відома ще й тим, що кристалізація її становить понад 80%. Вже від входу печера починає дивувати своїми багатствами: безліч сталактитів та сталагмітів, які утворюють білі, жовтуваті, рожеві, прозорі за кольором і різноманітні за формою квіти, зірочки та бурульки, гіпсові «плафони», кольорові нашарування доломітів тощо.

Побачили ми також і традиційних мешканців печери – кажанів, які вже приготувалися до зимівлі. Звичайно, щоб не завдати їм шкоди, ми не торкалися їх, а тільки сфотографували на пам’ять.

Варто сказати, що товща порід нам нами сягала 54 метрів. Наші пригоди почалися ще до початку знайомства з підземним царством: вхід у печеру знаходиться на прямовисній скелі і, щоб потрапити до неї, потрібно піднятися з допомогою мотузки на 12 метрів. А на виході екскурсоводи Роман та Андрій не забули посвятити нас у спелеологи – вимастили обличчя глиною. Руки та одяг у нас вже були брудні (кілька разів доводилось пролізати вузькими ходами по-пластунськи). Проте радості не було меж. Ми подякували нашим гідам за змістовну екскурсію та у їхньому обличчі всьому Хмельницькому спелеоклубу за дбайливе відношення до печери і охорону її для майбутніх поколінь.

Додому ми привезли чимало унікальних світлин, позитивних вражень та чудових спогадів, якими охоче поділимося з нашими друзями та батьками. Вже зроблені слайдпрезентації для показу на уроках у школі.

Гуртківці, натхненні красою карстового підземелля, запланували вже нову екскурсію - у печеру Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та друга за довжиною серед печер світу.

Дудка Павло,

вихованець Глибоцького ЦТКСЕУМ,

учень 8 класу Глибоцького ліцею