Протягом тижня  було  проведено  ряд  заходів  по  техніці  безпеки  життєдіяльності  школярів: вікторини, урок-гра  в  п'ятому  класі «Правила  дорожнього  руху»  , виховна  справа у 4-Б класі «Будь  обережним  з  вогнем»,  конкурс  малюнків  по  техніці  безпеки , спортивні  змагання  між  учнями  11-х  класів, виховна  година  в  2 – их  класах «Будь  обережним  на  дорозі», в  3-Б класі «Дорога  додому».

    Цікавими  для  дітей  були  заняття  по  наданню  першої  медичної  допомоги,  проведених  медичним  працівником школи, а  також  тренінг  з  теми  «Землетрус:  техніка  безпеки», проведений  у  8-А класі  класним  керівником  Кіфірюк  Світланою  Дмитрівною.

     Учні  старших  класів також  були  залучені  до  підготовки  та  проведення  занять  з  ОБЖ.

     Вихователями  дитячого  садка  організовано  екскурсію  до протипожежної служби.

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Пам'ять – нескінченна  книга, в  якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаємо і подумки здригаємось від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

      28 листопада у Грушівському НВК День пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років розпочався із лінійки-реквієм, залучення школярів до молитви, під час якої вони намагалися згадати усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору.  Також вчитель історії Вільчак Д.Д. організував  для учнів 8-9 класів перегляд  художнього фільму «Голод-33».  Класним керівником 7-го класу Оленюк В.О.  проведено годину пам'яті «Голодомор. Великий злам» для учнів 5-7 класів, з використанням мультимедійної презентації « Голодомор - страшна трагедія».

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

  

В.о. ЗДВР                                                          Албу-Букатар Л.М.

    30 листопада у Купському НВК відбувся вечір-спомин  "Пісня буде поміж нас” приурочений 65-тій річниці з дня народження Назарія Яремчука. У нашій школі педагоги, учні  свято бережуть пам’ять про славетного земляка. Учні вирішили більше дізнатися про славного земляка. Розпочались пошуки: збір матеріалів. Учні підготували літературно-музичне свято. Усіх зачарували зворушливі вірші, присвячені співакові, які пролунали з уст учнів.

 Нехай пісня  завжди буде з нами, поміж нас, нехай нас вона  єднає, додає сили, наснаги, віри, приносить щастя і радість у наше життя.

    Побувавши у відомих печерах Тернопільщини (Кришталева, Вертеба, Млинки), вихованці Глибоцького центру туризму та краєзнавства вирішили відвідати досі незнайомі глибочанам печери Хмельниччини.

Наші керівники гуртків Анатолій Дудка, Оксана Меленко та Валерій Качуляк підтримали цю ідею і запропонували провести екскурсію у печеру з інтригуючою назвою «Атлантида». У складі групи були учні Глибоцького та Старововчинецького ліцеїв, Глибоцької гімназії.

Карстова печера знаходиться у селі Завалля Кам’янець-Подільського району, неподалік річки Збруч. І хоча за розмірами Атлантида поступається багатьом карстовим порожнинам України, проте широковідома серед спелеологів всього світу. Відомості про неї можна знайти у спеціалізованих довідниках та енциклопедіях: єдина в Україні печера з триярусною будовою із загальною довжиною ходів дещо більше 2,5 км.

Як розповіли нам наші провідники Роман та Андрій, члени Хмельницького спелеологічного клубу «Атлантида», печера у Заваллі була відкрита 1969 року групою таких же юних мандрівників, як і ми, під керівництвом відомого київського спелеолога Валерія Рогожнікова. Тож чимало залів, переходів, лазів та арок отримали назви від цього дослідника. Сам першовідкривач «Атлантиди», В.Я. Рогожніков казав, що у вивчених ним по світу 600 печерах «не бачив подібної краси». Тож не дивно, що чимало назв пов’язані з красою, легендами та таємницями.

Звичайно, за 3,5 години екскурсії ми не могли побачити всієї печери, але відвідали чимало залів: «Золота осінь», «Казка», «Ніжність», «Храм Богів», «Радість», «Червоні маки». У одному із залів, який нагадує храм, учасники спелеологічних експедицій створили своєрідний амфітеатр: зробили з глини лавочки напівколом, у центрі поставили підставку і глиняну книгу. За вказівкою нашого гіда Романа кожен з нас підходив до книги на колінах і давав клятву, що ніколи не завдасть шкоди печері Атлантиді. Це означає, що не можна торкатися руками кристалів на стінах, які «росли» тут мільйони років. Адже Атлантида відома ще й тим, що кристалізація її становить понад 80%. Вже від входу печера починає дивувати своїми багатствами: безліч сталактитів та сталагмітів, які утворюють білі, жовтуваті, рожеві, прозорі за кольором і різноманітні за формою квіти, зірочки та бурульки, гіпсові «плафони», кольорові нашарування доломітів тощо.

Побачили ми також і традиційних мешканців печери – кажанів, які вже приготувалися до зимівлі. Звичайно, щоб не завдати їм шкоди, ми не торкалися їх, а тільки сфотографували на пам’ять.

Варто сказати, що товща порід нам нами сягала 54 метрів. Наші пригоди почалися ще до початку знайомства з підземним царством: вхід у печеру знаходиться на прямовисній скелі і, щоб потрапити до неї, потрібно піднятися з допомогою мотузки на 12 метрів. А на виході екскурсоводи Роман та Андрій не забули посвятити нас у спелеологи – вимастили обличчя глиною. Руки та одяг у нас вже були брудні (кілька разів доводилось пролізати вузькими ходами по-пластунськи). Проте радості не було меж. Ми подякували нашим гідам за змістовну екскурсію та у їхньому обличчі всьому Хмельницькому спелеоклубу за дбайливе відношення до печери і охорону її для майбутніх поколінь.

Додому ми привезли чимало унікальних світлин, позитивних вражень та чудових спогадів, якими охоче поділимося з нашими друзями та батьками. Вже зроблені слайдпрезентації для показу на уроках у школі.

Гуртківці, натхненні красою карстового підземелля, запланували вже нову екскурсію - у печеру Оптимістична, яка занесена до Книги рекордів Гінесса як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та друга за довжиною серед печер світу.

Дудка Павло,

вихованець Глибоцького ЦТКСЕУМ,

учень 8 класу Глибоцького ліцею

 

 

 

... Читати далі - тисни тут

     В останню суботу листопада вшановуємо пам'ять загиблих від голоду, штучно створеного більшовицькою владою. Можемо зазначити, що в історії бурхливого ХХ ст., Голодомор 1932-1933 рр. в Україні посідає особливе місце, особливо для підростаючого покоління нашої країни.

     Тому і ми в свою чергу проїнформували учнів нашої школи про події та безжалісні наслідки того року. Учні вшанували загиблих під час Голодомору хвилиною мовчання, переглянули документальний фільм та вислухали уважно інформацію про цю трагедію, що була в житті нашого народу.

 

 

 

 

 

Ми живемо в суспільстві людському.

Так багато є правил у ньому.

Знати правила ці треба, друже,

Та й виконувать добре їх дуже.

    Життя кожної дитини безцінне. Ми, дорослі повинні дбати про їхнє духовне зростання, фізичне здоров’я. Тому перед вчителем стоїть ще одне важливе, найактуальніше завдання — навчити дітей жити і поводитись у цьому складному світі, ознайомити з правилами поведінки на шляхах і дорогах, розвивати найнеобхідніші навички поведінки в громадському транспорті, виховувати повагу і дбайливе ставлення до свого здоров’я і життя.

    29 листопада учні  3 – го класу Йорданештської ЗОШ І-ІІІ ст. разом з класоводом Шапка О.І. подорожували і  відвідали країну Дорожніх знаків. Це було веселе свято за правилами дорожнього руху. Учні читали вірші, співали пісні про дорожні знаки та про значення світлофорика. Свято було яскравим, насиченим, радісним.

А те, що проходить яскраво, весело, радісно — запам’ятовується на все життя. Тому є велика необхідність у проведенні таких свят.

                   ЗДВР     Кирчу О.Г.

                   Педагог – організатор Шапка Л.Ф.

    День  пам'яті  жертв  Голодомору — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

   Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. 

  Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам Голодомору  в Україні. 

  Свічу  пам'яті   жертвам  Голодомору  запалено  і  учнями  11 –А  класу   Турятського НВК, які  провели  вечір  -  реквієм   в  рамках  тижня  історії  і  правознавства.  І разом з усіма українцями всі ми о 16 годині 26 листопада запалили свічку у вікнах своїх осель  і пом‘янули  кожну душу, кожного мученика, кожну   жертву   Голодомору.

 Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння.

"Згадайте нас - бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно."

    Традиційно в четверту суботу листопада в Україні відзначають пам’ятний День жертв Голодомору 1932-33 років.

Пам’ять людей про голодомор тривалий час каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

 З нагоди відзначення пам’ятної для українського народу дати, в нашому закладі було проведено виховні години. Учні школи переглянули відео-спогади очевидців голодоморів, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались та підготували виступи з даної тематики. 

Вчитель історії Зеленівський Г.І.