Чекала мати,

Так чекала сина!

Цвіла і оцвітала калина,

Додолу стиглі ягоди ронила…

Та де ж у неї бралась тая сила-

Вже й після похоронки ждати сина!?

Все бачила у снах чи в маренні:

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дати води напитися.

Довіку сон той буде  мамі снитися. 

15 лютого 1989 року остання колона радянських військ була виведена з Афганістану. Країна втратила в цьому воєнному конфлікті більше 14 тисяч солдат і офіцерів. Тисячі військовослужбовців Радянського Союзу загинули в озброєних конфліктах в інших країнах. Війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Не дивлячись ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця. „Гарячі точки” показали, що наші хлопці варті героїзму батьків і дідів, які перемогли фашизм у роки Великої Вітчизняної війни. В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто загубив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій. В Україні цей день відзначається відповідно до Указу Президента України № 180/2004 від 11 лютого 2004 року і має назву «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав».

Шановні учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти!

Прийміть щирі вітання з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щорічно український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших «гарячих» точках планети.

Час і досі не загоїв рани більше трьох тисяч учасників тієї жорстокої війни, які живуть і працюють в нашій області, ніколи не забуваючи про біль, про загиблих на чужій землі друзів.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.