Психологічна служба діє відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про освіту» та нової редакції Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.07.09 р. №616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.07.2009 р. за №687/16703.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Діяльність практичного психолога в закладах освіти Чернівецької області спрямована на оптимізацію навчально-виховного процесу, на збереження здоров'я дітей та сприяння особистісному розвиткові учнів і буде реалізована в 2012/2013 н.р. через наступні основні завдання:

• Покращення мікроклімату шкільних колективів

• Розв’язання проблем адаптації учнів 1-х-5-х класів

• Оптимізації напрямків роботи з учнями «групи-ризику»

Методологія покращення мікроклімату учнівського та педагогічного колективів

Сьогодні зростає необхідність свідомої активності професійної позиції практичного психолога, спрямованої на регулювання і формування здорової соціально-психологічної атмосфери шкільного колективу. Якість психологічного супроводу в цьому напрямку залежить від глибини розуміння особливостей психологічного клімату, значення особливостей діяльності керівника, провідних факторів впливу на модальність соціально-психологічного клімату, різноманіття доступного діагностичного інструментарію та основних способів покращення внутрішньо групових стосунків.

Варто пам’ятати, що сприятливий психологічний клімат - це підсумок системної роботи адміністрації навчальних закладів, психологів і всіх педагогічних працівників.

При порушенні позитивної атмосфери в колективі, спершу, визначається основне коло проблем колективу: характеристики і фактори сприятливого і несприятливого психологічного мікроклімату, формування і вдосконалення якого вимагає від психологів та адміністрації у закладах освіти розуміння емоційного стану людей, настроїв, стосунків один з одним. Для цього, ми пропонуємо комплекс наступних діагностичних методик для вивчення рівня взаємодії в колективі. В роботі з учнями застосовувати: опитувальник суб'єктивного ставлення школяра до діяльності, самого себе та оточуючих (ССДСО) (автор - О. Афанасьев), тест "Психологічна сумісність", Оцінка психологічного клімату в колективі, методика типового реагування на конфліктні ситуації К. Томаса, вивчення статусу особистості в колективі (метод соціометрії), методика визначення згуртованості класу "Скільки голів, стільки думок". В роботі з педагогами використовувати: анкета для діагностики психологічного клімату, опитувальник діагностики емоційних бар’єрів у міжособовому спілкуванні (за В.В. Бойко), діагностика соціально-психологічних характеристик суб'єкта спілкування (за В.А. Лабунською), методика В.І. Шкатулли «Атмосфера в колективі», методика визначення стилю керівництва трудовим колективом, діагностика рівня полікомунікативної емпатії педагога (за І.М. Юсуповим). Діагностичні зрізи щодо визначення мікроклімату потрібно робити мінімум 2 рази на рік, що дасть можливість зробити прогностичну оцінку розвитку стосунків попередити винекнення конфліктів.

Наступним кроком у системній роботі психолога є впровадження технології згуртування колективу учнів, вчителів. В цьому напрямку, крім тренінгових вправ пропонуємо практичним психологам використовувати психологічні ігри. Це новий і недостатньо використовуваний інструмент в соціально-психологічній практиці. «Велика» психологічна гра – це цілісна, закінчена дія, самостійна з погляду цілей і завдань, яка має свою внутрішню систему цілей і правил і ставить певні вимоги до системи відносин між учасниками, досить тривала за часом. Це – «маленьке життя», що проживається кожним учасником, і вже тому вона самоцінна. Але крім власної, внутрішньої цінності, вона дозволяє учасникам одержати досвід, цінний і для їхнього справжнього життя. «Велика псхологічна гра» принципово відрізняється від багатьох інших видів гри тим, що для своїх учасників вона виступає як діяльність. Головним є те, що психологічна гра дає великі можливості для розвитку комунікативних навичок і соціально-психологічних властивостей особистості: соціальної уяви, соціальної перцепції, готовності до співробітництва та розвитку рефлексії й саморефлексії. А рефлексивні взаємини відіграють визначальну роль у забезпеченні взаєморозуміння в колективі. Даний напрямок роботи розширить практичне поле діяльності працівників психологічної служби та сприятиме підвищенню фахової майстерності.

Методичні рекомендації чинників, умов формування клімату, психологічні ігри та окремі арт-терапевтичні вправи містяться в посібнику «Психологічні стратегії формування позитивного мікроклімату в закладах освіти» (Автори-упорядники: Романовська Д.Д., Ілащук О.В.). Використання методології даної настільної книги дозволять кожному фахівцю розробити індивідуальний підхід для здійснення допомоги педагогічним колективам щодо комфортного середовища роботи.

Методологія психологічного супроводу процесу адаптації учнів 1-5-х класів

Індивідуальний розвиток людини, формування її особистості відбувається в першу чергу шляхом активної взаємодії з навколишнім середовищем. Саме тому, початок навчання в школі, перехід із початкової ланки до середньої, з середньої у старшу - справедливо вважають кризовими періодами, які вимагають особливої уваги учителів, батьків, шкільних психологів. Саме в ці періоди, у окремих учнів, внаслідок соціально-психологічної неадаптованості або навіть дезадаптації, виникають перші негативні прояви поведінки. Працівниками психологічної служби навчальних закладів Чернівецької області має здійснюватися аналітичний прогноз ситуації розвитку учнів на основі комплексного дослідження стану адаптації учнів, особливо 1-х, 5-х класів загальноосвітніх шкіл.

Обов’язковий діагностичний мінімум для вивчення рівня адаптації серед учнів перших класів.

Для загальної оцінки рівня адаптації першокласника до школи необхідно отримати якісні показники змін (фізіологічних, психологічних) та здійснювати за допомогою наступної схеми:

1. Провести анкетування на батьківських зборах з питань адаптації.

2. Здійснити спостереження разом з учителем за допомогою «Опитувальника для визначення рівня адаптації дитини до школи» (Л.Ковальова, Н.Тарасенко).

3. Продіагностувати першокласників за допомогою методики «Будиночок» (О. Орєхова), яка дозволяє провести діагностику емоційної сфери дитини, а саме дослідити вищі емоції соціального ґенезу, особистісні переваги та діяльнісні орієнтації, що робить його особливо цінним з точки зору емоційного ставлення до школи.

4. Провести проективну методику «Школа звірів» ( Н. В’юнова, К. Гайдер), яка дає змогу вивчити мотиваційну сферу ставлення дитини до вчителя, до однокласників, до навчання в школі та шкільну тривожність. Однією з основних особливостей даної проективної методики є те, що вона дає змогу виявити шкільні неврози на початковій стадії розвитку, з’ясувати причини і способи корекції. Невизначеність стимульного матеріалу, атмосфера доброзичливості відсутність оціночних суджень дозволяють дитині розкритися найглибше. До того ж малювання для молодших школярів є звичною і цікавою справою. Аналіз намальованого дає змогу зробити деякі припущення про ті труднощі, які виникли у дітей під час навчальної діяльності.

Показниками повної адаптаціїї дитини до шкільного навчання виступає комплекс якостей і характеристик, які свідчать про досягнення в розвитку дитини. Ці показники слід розглядати як діагностичну основу навчальної, розвивальної та виховної діяльності вчителів уже в першому класі. Дігностичні результати стану адаптації учнів фіксуються у індивідуальних картках, відповідно до рекомендованого зразку Міністерства освіти і науки України.

На етапі адаптації учнів п’ятих класів діагностика спрямована в першу чергу на вивчення ступеня й особливостей пристосування до середньої школи. Вона проводиться на початку навчального року (жовтень) — перший діагностичний мінімум, та наприкінці року (травень) — другий діагностичний мінімум.

Обов’язковий діагностичний мінімум для вивчення рівня адаптації серед учнів п’ятих класів:

1. Вивчення психологічного клімату:

- соціометрія;

- визначення характеру психологічного комфорту учня у класі («Неіснуюча тварина», «Дерево»).

2.Скринінгові психодіагностичні дослідження:

- діагностика особистісної адаптації школярів (м-ка Фурмана);

- діагностика шкільної тривожності (м-ка Філіпса).

3.Виявлення труднощів у навчанні і поведінці окремих учнів:

- спостереження за поведінкою під час індивідуального обстеження;

- бесіди і консультації батьків;

- бесіди з учителями.

З метою профілактики явища дезадаптації п’ятикласників, рекомендуємо працювати з учнями за наступними програмами: «Перший раз – у п’ятий клас» (Д.Д.Романовська), «Вчимося спілкуватися і розуміти один одного» (С.Т. Шурубура); з першокласниками використовувати корекційно- розвивальну програму адаптації «Я-першокласник» (І. Потьомкіна).

Працівниками НМЦППСР розроблено та апробовано алгоритм діяльності працівника психологічної служби із запобігання ситуації шкільної дезадаптації. Матеріали представлені у посібнику «Соціально-психологічні основи подолання шкільної дезадаптації», упорядковану Романовською Д.Д., Боярин Л.В., Семенко Ю.В. Матеріали розміщені на офіційному сайті ГУОН в закладці «Скриня педагогічних думок».

Важливим моментом є побудова роботи з учнями, в яких виявлено ознаки дезадаптованості, оскільки дані учні складають «групу ризику» й потребують індивідуального соціально-психологічного супроводу та корекційно-розвивальної роботи з розвитку механізмів адаптації, соціальної зрілості та ін. При відсутності належної допомоги в таких дітей можуть з’явитися поведінкові девіації, як спосіб самовираження, протесту та інше.

На допомогу працівникам психологічної служби освітніх закладів, на офіційному сайті ІППОЧО (сторінка НМЦППСР/закладка «Психодіагностичний та корекційний інструментарій») створено електронний методологічний банк соціально-психологічного інструментарію, який дозволений обласною експертною комісією НМЦППСР.

Методологія психологічного супроводу учнів, схильних до девіантної поведінки

Спостереження показують, що однією з головних причин появи важковиховуваних у школі є відсутність наступності в діяльності дитячого садка чи батьків, які виховують дитину вдома, і початкової ланки школи; відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці, несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей і здібностей; відсутність захисту і допомоги дитині у процесі її розвитку.

Для того, щоб запобігти і подолати відхилення у поведінці, розвитку різних форм асоціальних та аморальних вчинків школярів застосовують систему превентивного виховання, сутність якого – комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями спрямованої на фізичний, психічний, соціальних розвиток особистості; вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення. Пропонуємо індивідуальну програму на зміну поведінки.

Виокремлюють наступні рівні превентивного виховання (попередження девіацій):

- рання або первинна профілактика (соціально-педагогічна профілактика);

- вторинна (превентивна допомога і корекція);

- третинна (соціальна адаптація, реабілітація ).

Отже, профілактична робота психологічної служби повинна здійснюватися через:

- спостереження за поведінкою і особистісним розвитком важковиховуваного учня;

- діагностику, яка полягає у визначенні причини, динаміки змін, вивченні якостей особи, особливостей поведінки учня (вивчення акцентуації характеру за С.І. Подмазіним, вивчення рівня агресивності Басса-Дарки, визначення міжособистісних стосунків школяра за Рене Жилем, дослідження міжособистісних взаємин дітей у сім’ї «Казки Дюса (Десперт)», тест «Неіснуча тварина»).

- корекцію, яка передбачає вироблення індивідуальної програми впливу на особистість учня. Психологічні рекомендації необхідно надати батькам, класним керівникам, вчителям-предметникам, шкільному лікареві, активу учнівського самоврядування, шкільній раді, батьківському комітету, працівникам служб у справах неповнолітніх, владним структурам. Як видно з переліку, це діапазон додаткових виховних сил, які є в розпорядженні кожної школи, і які можуть бути у різних проявах задіяні у перевихованні школяра.

Для проведення психокорекційної роботи з важковиховуваними дітьми, яка повинна забезпечувати формування і оптимальне функціонування відповідних психологічних механізмів виділяють три основних завдання: 1) сприяти розпізнаванню школярем важких для нього ситуацій, 2) навчити дітей аналізувати їх; 3) виробити алгоритм поведінки дитини в критичних для неї ситуаціях.

Рекомендації щодо організації корекційно-розвивальної та відновлювальної роботи:

1. Охопити ту кількість дітей, яким реально необхідна корекція, дотримуватись визначених МОНСМУ часових норм корекційного впливу – не менше 30годин.

2. Девіантність поведінки учнів, що рекомендують педагоги до профілактичного обліку підтверджувати результатами комплексного діагностичного дослідження. Проводити з дітьми діагностичні заміри мінімум двічі на рік.

3. Застосовувати в діагностичній та корекційній роботі з учнями соціально-психологічний інструментарій, що пройшов експертизу та дозволений до використання рішенням обласної Експертної комісії.

З метою оновлення соціально-психологічного супроводу учнів «групи-ризику» працівниками НМЦППСР ІППОЧО підготовлено посібник «Стратегії соціально-психологічного супроводу учнів з девіантною поведінкою» (Автори-упорядники: Д.Д. Романовська та Л.В. Боярин).

Методологія проведення профілактично-оздоровчих маршрутів

Науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО з метою оздоровлення учнівської молоді та попередження негативних проявів поведінки рекомендує впровадити в закладах освіти систему психологічно-розвантажувальної роботи за допомогою сучасної технології: «Профілактично-оздоровчий маршрут». Структура якого розроблена та апробована фахівцями науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО та працівниками психологічної служби Заставнівського району в І семестрі 2011/2012 н.р.

В основі такої психологічно-оздоровчої практики лежить метод релаксації, що ґрунтується на навчанні школярів довільно розслаблювати м’язи, що напружуються у тривожних, емоціогенних ситуаціях та метод контрольованого глибокого дихання, який насичує організм дитини, в першу чергу, її мозок та нервову систему в цілому, киснем та нормалізує її психічний стан.

Психологічно-розвантажувальні хвилинки проводяться наступним чином:

1. Вступна частина – психоемоційне налаштування та дихальні вправи для вивільнення від застою повітря в середині організму та насичення киснем

2. Основна частина – релаксаційний комплекс:

o діти сідають у зручну позу; ручки кладуть на коліна; закривають очі і під керівництвом дорослого починають глибоке повільне контрольоване дихання (вдих на 1, видих на 1,2,3);

o потім проводяться цикли «напруга-розслаблення» таких груп м’язів: рук, ніг, тулуба, шиї, обличчя аж до відчуття тепла та розслаблення в тілі, потім уявляється ресурсна картинка (це може бути берег моря, кімната відпочинку, найкраще місце на землі та ін.);

o потім повторюються про себе фрази типу: «Я добре відпочив. Я спокійний, енергійний, працездатний і упевнений в собі. Я повний сил і енергії. Я люблю життя, батьків, друзів, школу, вчителів. Моє майбутнє прекрасне …»;

o фіксуються емоційні реакції в душі та тілі дитини;

o потім на рахунок один, два, три – діти відкривають очі;

3. Завершальний етап - активізація організму за допомогою самомасажу долонь, вух, рук, ніг від кінцівок до центру.

Психологічно-розвантажувальні хвилини можуть тривати від 3 до 10 хвилин. Повне перезавантаження психічних процесів під час релаксаційних вправ відновлює усі особистісні ресурси і запобігає швидкому виснаженню учнів від мисленнєвої діяльності на уроках. Особливо це стає актуальним у 10-11 років, з початком підліткового віку, коли відбувається перебудова психічного плану дитини, що зменшує її продуктивність навчання.

Працівники психологічної служби можуть здійснювати таку роботу на перервах за окремим затвердженим директором навчального закладу графіком на перервах.

Методичні тактики в роботі практичного психолога

1. Набір карток «Креатив» (рекомендовано Навчально-методичною радою Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи). Рекомендуємо для використання в діагностичній, корекційній, навчальній, консультативній діяльності, а також у випадках пошуку нових ідей, зміни організації діяльності, стилю роботи, активізації групи.

Пропонуємо наступні вправи із вирішення конкретних проблем з використанням карток «Креатив»:

Розв’язання конфлікту

Інструкція. Виберіть картку, яка передає стиль реагування на вказану раніше ситуацію та наступної, яка символічно передає можливі шляхи виходу, розв’язання конфлікту.

Психологу потрібно забезпечити аналіз обраних карток та віднайти ресурси для роботи в реальній ситуації.

Дану вправу можна використовувати в мікрогрупах.

Пошук ресурсів

Озвучити проблему, віднайти та викласти картку, яка її ідентифікує. Пропонується вибрати картки (кількість можна не обмежувати), які символічно вказують на можливі шляхи вирішення заявленої проблеми. Класифікувати обрані картки на певні групи (по мірі залучення інших осіб, складності, реальності, наслідкам тощо). Проаналізувавши сформовані групи клієнт виходить на можливі способи, шляхи вирішення проблемної ситуації.

2.Картки «Світ навколо мене» (рекомендовано Навчально-методичною радою Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи) важливо використовувати для розвитку дітей дошкільного та молодшого віку. Картки рекомендуємо використовувати у діагностичній та корекційно-розвивальній роботі. Використання карток «Світ навколо мене» буде сприятиме розвитку таких важливих навичок та вмінь, як впізнавати та називати предмети та їх ознаки, розрізняти їх за формую, кольором, величиною, розміщенням у просторі, також робити узагальнення, порівнювати та класифікувати, формувати числові поняття. Пропонуємо перелік вправ з розвитку психічних пізнавальних процесів.

«Добери ознаки»

Мета: розвиток мислення (вміння аналізувати, порівнювати, спів ставляти, виокремлювати суттєві ознаки), розвиток активного словника дітей.

Хід:

1) дитині пропонують назвати якнайбільше ознак кожного предмету з урахуванням характерних для нього величини, ваги, форми, кольору, смаку, запаху, температури, матеріалу (наприклад, яблуко велике, кругле, червоне, солодке та ін.);

2) ведучий показує картинки і пропонує дитині відповісти на запитання:

1. Хто як пересувається? (птах, риба, коник і т.д.)

2. Хто як пода голос? ( корова, кінь, коза,. Собака, кіт, вовк, ведмідь, качка, комар, і т.д.)

3. Хто як їсть? (собака - кістку…., кішка – молоко…, курка – зерно…і т.д.)

4. Що може робити ця тварина? ( наприклад, собака –т гавкає, грається, кусається….)

5. Якого кольору ці овочі і фрукти?

«Запам’ятай картинки»

Мета: розвиток зорової короткотривалої памяті, концентрації уваги, вміння сприймати інструкцію та виконувати її.

Хід: психолог показує дитині по черзі 10 картинок (або викладає на стіл 10 картинок одночасно), на кожній з яких зображено знайомий предмет. Час показу кожної картинки 1-2 секунди. Після знайомства дитини з усіма картинками просять назвати те, що вона запам’ятала. Порядок називання не має значення.

3. Тренінгове опанування учнями проблемно-вирішальної поведінки

(рекомендовано науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи )

Даний посібник являє собою методичну розробку тренінгової системи роботи з підлітками з метою формування у них вміння аналізувати свою поведінку. Дана методика передбачає навчання молодих людей стратегії прийняття рішень у цікавій для підлітка формі дискусії і гри. Тренінг підводить учнів до створення своєї власної моделі виходу з проблемної ситуації, формує навички самоаналізу та самостійного прийняття рішень в складних ситуаціях.

Посібник рекомендумо практичним психологам (соціальним педагогам) для використання у індивідуальній та груповій формах роботи з учнями середніх та старших класів.

Для якісної та ефективної роботи практичного психолога рекомендуємо наступну літературу:

1. Д.Д. Романовська, С.І. Собкова. Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої» дитини в школі. Методичний посібник: Чернівці 2009р.-196 с.

2. В.Г.Панок, Я.В. Чаплак, Д.Д. Романовська. Психоконсультативні стратегії діяльності практичного психолога системи освіти. Навчально-методичний посібник : Чернівці, «Рута», 2010.

3. Луценко Ю.А. Діти –правопорушники: що робити?/ Ю.Луценко – К.: Шк.світ, 2010. -128с.-(Бібліотека «Шкільного світу»).

4. М.В. Лемак, В.Ю. Петрище. Психологу для роботи: діагностичні методики. Збірник психодіагностичних методик: Ужгород, 2011.

5. Д.Д. Романовська, С.І. Собкова. Психологічниий супровід удосконалення педагогічних працівників. Методичний посібник: Чернівці, 2009. -232 с.

6. Д.Д. Романовська, Л.В. Боярин. Стратегії соціально-психологічного супроводу учнів з девіантною поведінкою. Методичний посібник: Чернівці, 2012. -128 с.

7. Д.Д. Романовська, О.В. Ілащук. Психологічні стратегії формування позитивного мікроклімату в навчальному закладі. Методичний посібник: Чернівці, 2012. – 150 с.

8. Д.Д. Романовська. Тренінгове опанування учнями проблемно-вирішальної поведінки. Методичний посібник з практичної психології: Чернівці, 2003.- 23 с.