 В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли на благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 кілометрів від столиці України, здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Ось уже 30 років ця катастрофа ятрить українську землю.
Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров’ю мільйонів українців і нині. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ  відчуватимуть на собі майбутні покоління. А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, на якій уже спочивало і молоде містечко Прип’ять, що за 3 км від атомної станції. Це була ніч з п’ятниці на суботу — люди чекали вихідних та майбутніх травневих свят. О 1-ій годині 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух, виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.
Потужність вибуху була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів. Лише через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню грунту. З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей.
Через традиційну в СРСР секретність від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастрофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації. Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак, великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках призвели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. Впливу радіації зазнали десятки тисяч гектарів лісів. Радіоактивного забруднення зазнали річки Прип'ять, Десна і частково Дніпро. Наслідки аварії могли б бути набагато страшнішими, якби не самовідданість людей, що першими прибули до місця вибуху.
Вони, ризикуючи життям, кинулися до реактора, аби перестерегти трагедію, вони рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку. Проходять роки і десятиліття після катастрофи, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса.
Чорнобильська біда назавжди залишиться в пам’яті народу. Ще довго українці будуть відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимуть її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. “Мирний атом” став для України і прилеглих земель пеклом. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще не одному поколінню…
|
