1 квітня на Варниці зібралося багато гостей, щоб вшанувати пам’ять   буковинців, загиблих 1941 року під час розстрілу колони, яка намагалася перетнути кордон з Румунією, а рухав людьми страх перед радянським режимом.
   75 років тому у  результаті спровокованого розстрілу загинули ні в чому не винні мирні люди. Причин розстрілювати їх не було. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знає скільки невинних зійшло в могилу – старих, молодих і дітей, і ще не народжених у лонах матерів.
   Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію.  Ні родичів, ні близьких до   місця розстрілу просто не підпускали. Лишень за кілька років по тому на  кістках розстріляних висадили смереки. До 1991 року  трагедію замовчували. Дуже довго про це мовчали навіть очевидці.
   50 років чекав свого часу пам'ятник жертвам тих подій.    І тільки із здобуттям Україною незалежності ця   трагедія стала відома широкому загалу.
   Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам’ять назавжди залишається з нами.
   Всі присутні вшанували пам'ять розстріляних хвилиною мовчання. Запалили  свічу пам’яті,  поклали  вінки  та квіти до пам’ятного  знаку  жертвам тоталітарного режиму.