Під час весняних канікул учні Станівецького НВК, які є гуртківцями творчого об’єднання «Юні туристи» Глибоцького центру туризму, мали змогу побувати на краєзнавчій екскурсії.

Наша екскурсія розпочалася з Чернівецького музею народної архітектури та побуту, який знаходиться на мальовничій північно-східній околиці міста Чернівці, поблизу річки Прут. Музейна експозиція демонструє еволюцію житла і побуту буковинців. Ми наче потрапили в минуле наших предків. А розпочали нашу «подорож в минуле» від старої різьбленої брами, яка разом з хатою започаткували музей гуцульського мистецтва. Наступним об'єктом нашого огляду стали напівземлянки стовпової конструкції, типове житло слов'янських поселень. Попереду нас зустріли два красені вітряки – свідки нелегкої хліборобської праці і мудрості народних майстрів. За вітряками, трохи подалі під горою причаїлась «бринзарня», немовби очікуючи на своїх господарів, що погнали овець на пасовище. Крокуючи далі повз мальовничі луки, ми потрапили в бессарабське село, де побачили садибу, типову для Буковинського Поділля.  На подвір’ї знаходилися ще й господарські споруди: кошниця, ложниця, куча (хлів для свиней), курник та голубник.

Поруч гордовито стояла сільська корчма. Такий собі «чоловічий клуб», - тому що жінкам вхід у корчму був заборонений. Деякі «найзавзятіші» відвідувачі пропивали тут весь свій статок, тому у народі корчму прозвали «жіночими сльозами».

Звертаємо з дороги і потрапляємо до кузні 20-х років ХХ ст. Там ніби відчувається запах розжареного металу, чуються звуки ковальського молота.

На другій музейній вулиці ми побачили не менш цікаві зразки народної архітектури та побуту селян Західного Подністров’я. Завершився наш маршрут біля комплексу культових споруд – Миколаївської церкви (1810р.) та дзвіниці (1786р.).

Так ми пройшли дорогами і стежками музею. Але це ще не кінець, адже, попереду нас чекала ще більш захоплююча мандрівка Хотинською фортецею.

До фортеці ми потрапили, перейшовши дерев’яний міст, і одразу побачили пам’ятки оборонної архітектури. Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни фортеці-замка. А особливо здивував і вразив колодязь, пробитий в скелі на глибину 65 метрів, який досі функціонує. Воду з нього беруть за допомогою великого дерев’яного колеса. Побачили також комендантський палац, а під ним два величезні підвали, в яких раніше зберігалися зброя і провіант.

У підземеллях  замку мордували повстанців, а потім скидали їх ще живими зі стін фортеці.

Вище фортечних стін, крім північної, здіймаються ще чотири башти: в’їзна, надбрамна східна, комендантська і південно-західна. У них також  знаходилась важка артилерійська зброя. З башти є виходи на бойові майданчики, під час ворожого штурму на них розміщувались воїни, які через щілини між зубцями стріляли, кидали каміння, лили окріп та розтоплену смолу. Таким чином, захищали вхід у фортецю.

Фортеця справила на всіх незабутнє враження. Недаремно її вважають одним з семи чудес України.

Ця екскурсія  відбулася за сприяння директора Станівецького НВК Яценюка Г.Д. та методиста Глибоцького центру туризму Меленко О.В. Дякуємо, за підтримку!

Юрій Чоботару,    вчитель фізичного виховання Станівецького НВК,

керівник гуртка «Юні туристи» Глибоцького ЦТКСЕУМ.