Поезія - це та мелодія, яка починає свій шлях з глибини душі. Віршами можеш відкрити свою душу, у віршах можеш бути і радісним, і сумним, можеш і плакати, і сміятись, в віршах можеш говорити з собою, задавати собі питання, але відповіді теж сам знаходиш. Ніхто і ніколи не відкриє душу людини, як поезія. Поезія - це мистецтво душі, а душа - це одна поезія.
Саме ці твердження я, педагог-організатор Йорданештської ЗОШ №2, намагалась відкрити учням під час заходу, який був присвячений Всесвітньому Дню поезії " Поезія - мелодія душі людини". З метою духовно-моральнього виховання школярів разом з представниками осель "Сорічел" та "Фурнікуцеле" 3 - 4-го класів у вигляді янголят та херувимів зібрали в один букет квітів духовні зернятка християнської поезії та порад для учнів, і закликали учнів бути добрішими, милосерднішими та великодушнішими, оскільки це зернятка, з яких виростає добра людина. З таким трепетом в душі передали сенс усіх віршів, що здавалося, що говорять не діти, а старші люди, які вже прожили життя та діляться мудрістю з молодшими поколіннями.
Я пояснила учням, що поезія - це віконечко душі людини, яка при відкритті дає змогу іншим уявити, що творилося в ту мить в серці поета. І коли ти написав вірш, дав іншим змогу ознайомитись з ним і він був оцінений, лише тоді він стає мистецтвом.
Опаіць М.І.
|