Саме під такою назвою в Черепковецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів, сьогодні розпочалися  уроки історії та науково - практична конференція.Старшокласники  розповіли присутнім всю суть трагедії,зокрема про те, що у березні 1941 р. в селах Глибоцького та Сторожинецького районів Чернівецької області, невідомі особи агітували мешканців йти в Румунію, заявляючи, що нібито 1 квітня буде відкритий кордон та всі бажаючі зможуть безперешкодно перейти його. Люди повірили, сформувалася колона з кількох тисяч осіб, серед яких були і молодь, і літні люди. Величезна колона рухалася з церковними хрестами та хоругвами, оскільки люди сподівалися, що у хрести стріляти не будуть. 

«На кордоні першу чергу з кулеметів та автоматів дали в повітря, а далі – по хоругвах з якими йшли біженці... Люди кинулися врозтіч по лісі. Лив сильний дощ. Я до опівночі блукав лісом, аж поки не повернувся додому», - згадує Георгій Сидоряк. Поблизу кордону їх знову намагалися зупинити, зробили кілька попереджувальних пострілів, але даремно. Не відпускали вже й людей, які просто приєднались до колони аби дізнатись, що відбувається. Першими йшли священики та діти з образами. Коли підійшли до урочища Варниця, їх зустріли військовики-прикордонники. Стріляли у всіх без розбору. Очевидці трагедії розповідають, що розстріляні тіла просто присипали землею, не всі були вбитими. Можна було спостерігати, як ґрунт «здіймався» від  ще живих людей. Однак вони так і залишились заживо похованими. Сьогодні на місці розстрілу, що знаходиться за два кілометри від лінії сучасного україно-румунського кордону, встановили пам’ятний знак загиблим. 1 квітня щороку тут відправляють панахиду, у якій беруть участь представники Генерального консульства Румунії в Чернівцях, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівники румунських національно-культурних товариств, місцеві мешканці, родичі загиблих із сусідньої Румунії.

Дані заходи повинні привити молоді патріотичні переконання, розвинути розуміння того яким кривавим та ненажерним був комуністичний режим і до чого нам не слід повертатися більше ніколи.

      Вчитель історії                                                                      Барарюк В.І.