Ми атомні заложники прогресу.

                                                         Вже в нас нема ні лісу, ні небес.

                                           Так і живем од стресу і до стресу,

                                                      Абетку смерті маємо –  АЕС.

                                                                             Л. Костенко

          Майже 30 років відділяє нас від Чорнобильської катастрофи, а той чорний день трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого вiн зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, вiн приніс свiту багато трагедій і буде завжди об’єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

        У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ сторіччя — аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), розташованої у м. Прип'ять Київської області.

         Слово «Чорнобиль» перетворилось на зрозумілий для всіх образ-символ, що ілюструє глибину кризи в тій чи іншій сфері: «духовний Чорнобиль», «інформаційний Чорнобиль», «економічний Чорнобиль»... А лише 30 років тому все було інакше...Чорнобиль — невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною воно потопало у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати родинами. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить...  

          26 квітня — День національної жалоби. В цей день в Нижньосиньовецькій ЗОШ день розпочався з лінійки на честь вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вчителем біології та основ здоровя Дамаскін Л.Г.  проведено уроки присвячені 30 річниці Чорнобильської катастрофи.:

«Дзвони Чорнобиля» «Мій біль – Чорнобиль», «Збережемо пам’ять про подвиг», «Тридцята палає весна»

Організовано тематичну виставку фото і художніх матеріалів, що ілюструють події Чорнобильської трагедії.

            Страшні наслідки Чорнобильської трагедії: смерті, хвороби, безлюдна пустеля навколо станції.. Про те, що сталось, не можна забувати. Лише пам'ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров'я та життя. Пам'ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам'яті, що не даватимуть забути про трагедію.