У Білі Криниці

У лісі густому не видно могил…

Весь ліс то могила одна.

Високі ялинки як свідки стоять,

Та слів не знаходять - навкруги.

Тихо по лісу ступаю - і страх обіймає,

Як по кістках іду - гілля тріскоче

Шелест листя душу розриває

Якби я зрозумів про що воно шепоче?

Час летить невпинно, летять роки

І мені так жаль:

Що народився я тепер, а не тоді,

І за рідну землю не зміг я померти.

У лісі густому птахи співають,

Спів їх незвичний - ніби ридають,

Якби вміли птахи говорити

Стільки цікавого розповісти б змогли.

У Білій Криниці -  білі лише дідусі,

Усе решта - чорне, і земля і небо!

І роса тут чорна, колір хліба теж.

З неба падають гіркі сльози правди…

                           Василь Бику, переклад-Доріна Препеліца

      Нам буковинцям вистачає веселих і приємних свят та подій. Але поряд з ними є у нас, на жаль, і багато сумних та трагічних подій. Одна з них -  це трагедія у Білій Криниці (Варниця), що на Глибочині. Саме 1 квітня 1941році за наказом більшовицької партії тут було розстріляно чимало наших людей.

            Від тих часів минуло багато років, але кожної весни на початку її другого місяця ми про це згадуємо.

            Щороку у Білій Криниці проводяться панахиди, мітинги, покладання квітів до пам’ятника, звучать вірші та спогади.

            Декілька років тому я випустила з-під друку книгу «Біла Криниця - біль наших сердець», де друкувала вірші наших поетів, присвячені цій трагічній сторінці історії життя нашого народу.

            Сподіваємось, що теперішнє покоління не забуде героїчний і трагічний вчинків дідів та прадідів, які віддали свої життя за наш мир.

Елеонора Скіпор

…»Отак і ви прочитайте,

Щоб не сонним снились,

Щоб неправди всі розкрились

Високі могили

Перед вашими очима .

Щоб ви розпитали

Мучеників. Коли?

За що розпинали?... «

          Тарас Шевченко