Повноцінна людина повинна мати свою Батьківщину і знати про неї якомога більше - про її історію, територію, народ, його культуру, ставлення до моралі та до інших народів. Ці цінності осягаються в процесі навчання не відразу і не одночасно. Як і будь-яке інше пізнання, вивчення Батьківщини розпочинається з того, що природно дитині найближче і з чим вона зустрічається найперше: від рідної хати, родини, села чи вулиці, місцевості, звичаїв, мови. Все це пізнається шляхом поступового розширення сфери сприймання. Треба розпочинати з того оточення, в якому живуть учні. Не "взагалі", а на "матеріалі малої батьківщини" діти пізнають геологічні особливості землі, одержують поняття про гори і долини, річки і ставки, дізнаються про небо і сонце, повітря, про тварин і рослини. До поняття рідної природи додається інформація про життя народу, про його працю. Українознавство, як навчальна дисципліна успішно реалізує дані цілі, адже це - предмет не "разового" вивчення, а чинник постійного і поступового входження дитини в світ національних цінностей, що лежать в основі любові до Батьківщини. Такий навчальний і виховний предмет мають всі народи і плекають його вже давно.Далі-тисни тут.