Що потрібно знати батькам і педагогам

Обдарована дитина-це дитина,яка відрізняється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями ( або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи тому виді діяльності.

Нині більшість психологів визнає, що рівень і характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціокультурного середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). До того ж особливе значення мають сім`я і школа.

Обдаровані всі?

Одним із найбільш дискусійних питань стосовно обдарованих дітей є чистота вияву дитячої обдарованості. Існує два крайні погляди: « Усі діти обдаровані» - «Обдаровані діти зустічаються вкрай рідко». Прихильники першого з них вважають, що до рівня обдарованого можна розвинути практично будь-яку здорову дитину за умови створення сприятливих умов.

Для других обдарованість- унікальне явище. У такому разі основну увагу зосереджують на пошуку обдарованих дітей. Зазначена альтернатива не діє в межах такої позиції: потенційні передумови до досягнень у різних видах діяльності притаманні багатьом дітям, тоді як реальні високі результати демонструє значно менша частина дітей.

Та чи та дитина може виявити особливу успішність у досить широкому спектрі діяльностей, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Своєю чергою, це створює умови для формування різних видів обдарованості. Ба більше, навіть в одному й тому ж виді діяльності різні діти можуть виявити своєрідність свого обдарування щодо різних її аспектів.

Обдарованість часто виявляється в успішній діяльності , що має стихійний, самодіяльний характер. Наприклад, захоплена технічним конструюванням дитина може вдома з ентузіазмом будувати свої моделі, але при цьому не проявляти аналогічної активності активності ні в шкільній,ні в спеціально організованою позашкільній діяльності (гуртку, секції, студії). Окрім того, обдаровані діти далеко не завжди прагнуть демонструвати свої досягнення.

Дитина, яка складає вірші чи оповідання, може приховувати своє захоплення від педагога.

Отже, говорити про обдарованість дитини потрібно не лише за її шкільними або позашкільними справами, а й з ініційованих нею самою форм діяльності. У деяких випадках причиною, що затримує становлення обдарованості, попри потенційно високий здібностей, є ті чи ті проблеми розвитку дитини, наприклад: заїкання, підвищена тривожність, конфліктний характер спілкування тощо.

Після надання такій дитині психолого-педагогічної підтримки ці бар`єри можуть бути зняті. Однією з причин відсутності виявів того чи того виду обдарованості може бути недолік необхідних знань, умінь і навичок,а також недоступність (через умови життя) предметної сфери діяльності, що відповідає обдаруванню дитини.

Так, обдарованість у різних дітей може бути виражена в більш-менш очевидній формі. Аналізуючи особливості поведінки дитини, педагог, психолог і батьки повинні робити своєрідний «допуск» на недостатнє знання про її істинні можливості, розуміючи водночас,що є діти,чию обдарованість вони поки не змогли побачити.

Специфіка обдарованості в дитячому віці

Слід урахувати специфіку обдарованості в дитячому віці (на відміну від обдарованості дорослої людини):

Дитяча обдарованість часто є виявом закономірностей вікового розвитку. Кожен дитячий вік має свої передумови розвитку здібностей.

Наприклад , для дошкільнят властиві особлива схильність до засвоєння мов, високий рівень допитливості, надзвичайної яскравістю фантазії; для старшого підліткового віку - різні форми поетичного й літературної творчості тощо.

Відносна важливість вікового чинника в ознаках обдарованості іноді створює видимість обдарованості (тобто «маску»обдарованості, під якою - звичайна дитина) як прискоренний розвиток певних психічних функцій, спецалізації інтересів тощо.

Під впливом зміни віку, освіти, освоєння норм культурної поведінки, типу сімейного виховання тощо може відбуватися «згасання» ознак дитячої обдарованості.

Унаслідок цього дуже складно оцінити міру стійкості обдарованості, що виявляється в дитини на певному відрізку часу. Крім того, виникають труднощі щодо прогнозу перетворення обдарованої дитини в обдарованого дорослого.

Своєрідність динаміки формувамння дитячої обдарованості нерідко виявляється як нерівномірності (неузгодженості) психічного розвитку.

Так, поряд із рівнем розвитку тих чи інших здібностей спостерігаються відставання в розвитку писемного й усного мовлення; високий рівень спеціальних здібностей може поєднуватися з недостатнім розвитком загального інтелекту тощо.

У результаті за одними ознаками можна ідентифікувати як обдаровану, за іншими – як таку, яка відстає в психічному розвитку.

Вияви дитячої обдарованості часто важко відрізнити від навченості (або ширше – ступеня соціалізації), що є результатом більш спиятливих умов життя цієї дитини.

Звісно, що за однакових здібностей дитина з родини з високим соціально- економічним статусом ( у тих випадках, коли сім`я докладає зусиль для її розвитку) показуватиме більші досягнення в певних видах діяльності, порівняно з дитиною , для якої не було створено аналогічних умов.

Як виявити обдарованість дитини ?

У всіх обдарованих дітей чітко виражена пошукова потреба.

Вони відчувають яскраві, насичені емоції під час занять певною роботою. Ще їх відрізняє надзвичайна цілеспрямованість, здатність до тривалої концентрації уваги, уміння керувати своєю діяльністю (у певній галузі).

Обдарованість інтелектуальна й обдарованість творча не пов`язані між собою безпосередньо. Відомий дослідник у галузі твочих здібностей Е.Торренс говорив, що якби ми виявили обдарованих дітей на підставі тестів інтелекту,то ми б відсіяли 70 відсотків найбільш творчих із них.

В якій сфері обдарована дитина виявить себе? Про це можна говорити за спостереженннями або результатами спеціальних тестів. Але не варто нав`язувати їй результати своїх спостережень або випробувань. Краще створити умови широкого вияву її можливостей.

ВИДИ ОБДАРОВАНОСТІ

1.Соціальна, інакше лідерська;

2. Художня-музична, образотворча, сценічна;

3.Психомоторна, що визначає виняткові спортивні здібності;

4.Академічна, що виявляється незвичайній здатності до навчання. Люди, які мають таку здатність, зазвичай чудові фахівці;

5.Інтелектуальна - це здатність аналізувати,мислити,зіставляти факти. У сім`ї така дитина-розумник і розумниця, а в школі-успішна лише вибірково. Серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються на відмінно тільки з одного-двох і не встигають з інших;

6.Творча, що виявляється в нестандартному баченні світу й нешаблонному мисленні, але такі діти часто не досягають поставленої мети й стають невдахами. З дитинства вони всіх дратують - і в сім`ї, і в школі. Важливо таку дитину вчасно помітити й допомогти їй.

СІМ ПРИНЦИПІВ СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Психологічна наука пропонує використовувати сім базових принципів виявлення й супроводу обдарованих дітей.

Перший принцип

Характер оцінювання різних сторін поведінки й діяльності дитини повинен бути комплексним. Це дало б змогу використовувати різні джерела інформацій та охоплювати якомога ширший спектр її здібностей. Потрібно задіяти одночасно безліч різноманітних методів і технологій:

• різні варіанти спостереження за дітьми;
• спеціальні психодіагностичні тренінги;
• проведення пробних уроків за спеціальними програмами,залучення дітей до спеціальних ігрових предметно-орієнтованих занять;
• оранізація різних інтелектуальних ігор, предметних олімпіад,наукових конференцій, спортивних змагань, творчих конкурсів, фестевалі тощо;
• експертне оцінювання поведінки дітей учителями, батьками, вихователями;
• експертне оцінювання конкретних продуктів діяльності дітей професіоналами;
• проведення психодіагностичного дослідження з використаням різних психметричних методик залежно від конкретного виду обдарованості.

Комплексний підхід до виявлення дитячої обдарованості теж не гарантує повної безпомилковості. А навішування ярликів типу «обдарований» або «необдарований» може стати негативним чинником подальшого розвитку особистості дитини.

Оцінювавння дитини як обдарованої не повинно бути самоціллю, а слугувати лише стимулом для її подальшого розвитку й просування.

Виявлення обдарованих дітей слід пов`язувати лише із завданнями їх навчання і виховання, з наданням їм психологічної допомоги та педагогічної підтримки.

Другий принцип

Обов`язкова тривалість ідентифікації, що передбачає розгорнуте на кілька років спостереження за поведінкою цієї дитини в різних ситуаціях: життєвих і навчальних.

Третій принцип

Важливе аналізування поведінки дитини в тих сферах діяльності, що максимально відповідають її схильностям та інтересам(залучення дитини до спеціально організованих предметно-ігрових занять,різних форм відповідальної розвивальної діяльності тощо ).

Четвертий принцип

Актуальне використання тренінгових методів, у межах яких можна організувати певні розвивальні впливи,знімати типові для цієї дитини психологічні перешкоди,комплекси «зірковості» або неповноцінності тощо.

П`ятий принцип

Бажане залучення експертів : фахівців вищої кваліфікації у відповідній предметній галузі діяльності(математиків,гуманітаріїв,інженерів тощо). До того ж слід пам`ятати про можливий консервактизм думки професіонала,особливо під час оцінювання продуктів підліткової та юнацької творчості,не слід його переоцінювати й тим паче повністю на нього покладатися.

Шостий принцип

Результативне оцінювання ознак обдарованості дитини не лише щодо актуального рівня її психічного розвитку а й з урахуванням сфери її найблищого розвитку (зокрема, на основі організації певного освітнього середовища з випробуванням для цієї дитини індивідуальної траєкторії навчання).

Сьомий принцип

Бажано спиратися на екологічно валідні методи психодіагностики щодо реальної поведінки дитини в конкретній ситуації, зокрема:

• аналізування продуктів діяльності;
• спостереження;
• бесіда;
• експертне оцінювання ;
• природний експеримент;

Варто нагадати, що сучасні валідні психодіагностичні методи ідентифікації обдарованості дуже складні, потребують високої кваліфікації та спеціального навчання.

Кілька рекомендацій, які можуть стати в пригоді батькам обдарованої дитини.

• Багато спілкуйтеся з дитиною і пам`ятайте, що вона найперша людина , яка потребує любові та ласки.
• Непогано, якщо в неї буде молодший брат або сестра. Це піде на користь і самооцінці, і розвитку талановитої дитини.
• Ніколи не критикуйте дитину. Критика повинна бути заувельована й конструктивна.
• Привчайте дитину до терпіння, працьовитості й самостійності.
• Пам`ятайте про її індивідуальність.Стандарти й вікові норми –орієнтир не для неї.
• Цікавтеся захопленнями дитини, фантазуйте разом з нею.
• Дайте їй змогу спілкуватися з однолітками в неформальній обстановці,запишіть на гурток чи секцію.
• Зупиніть свій вибір на школі для обдарованих дітей. Нехай навчається в компанії таких самих обдарованих однолітків.
• Дозволяйте приділяти увагу улюбленому заняттю,не змушуйте бути першим скрізь.
• Стримуйте своє захоплення й гордість: усе повинно бути в міру.

Необхідна умова виховання успішної людини – турбота не лише про розвиток таланту дитини, а й про її особистість.

Одне з найбільш дискусійних питань щодо проблеми обдарованих дітей - це питання про чистоту виникнення дитячої обдарованості. Повертаючись до викладеного вище,є два крайні погляди: «Усі діти обдаровані» або «Обдаровані діти зустрічаються вкрай рідко».

Це протиріччя в роботі з обдарованими дітьми фахівці вирішують так:

• Потенційна обдарованість властива багатьом дітям,тому що кожна дитина талановита по своєму;
• Актуальну обдарованість демонструє незначна частина дітей; це діти, які особливо талановиті.