Шановні колеги!

На виконання доручення за результатами засідання обласної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції СНІДу Чернівецької облдержадміністрації від 19.11.2010 року рекомендуємо в лютому-березні 2011 року в системі батьківського всеобучу провести заняття із зазначеної теми, внести відповідні корективи в плани роботи . Пропонуємо на допомогу наступні матеріали.

Батьківський всеобуч

Тема: «Життя і спілкування в умовах ВІЛ/СНІД – інфекції в Україні»

Мета: Поширити знання батьків про ВІЛ / СНІД;

           викликати зацікавленість проблемою ВІЛ-інфекцій;

           виховувати толерантне ставлення до хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.

До початку зборів запропонувати батькам заповнити анкету, відповідями якої повинні бути «ТАК» чи «НІ»:

Запитання:

1.               Чи можна ВІЛ-інфікованому працювати в магазині?

2.               Чи може інфікований вчитель навчати дітей?

3.               Чи можна ВІЛ-інфікованому лікуватися у звичайній лікарні?

4.               Чи можна ВІЛ- інфікованому вчитися в школі?

5.               Чи будете Ви купувати продукти в продавця, знаючи, що в нього ВІЛ/СНІД?

6.               Якщо виявиться, що член вашої родини інфікований ВІЛ, чи хотіли б Ви, щоб це залишилося секретом для оточуючих?

7.               Якщо член вашої родини хворий на СНІД, стали б Ви доглядати за ним вдома?

8.               Якщо ви довідаєтесь, що в одному класі з вашою дитиною навчається ВІЛ-інфікований, чи продовжуватиме ваша дитина навчатися в цьому класі?

Шановні батьки!

Заповнюючи анкету, Ви, напевно, зрозуміли, що сьогодні наш батьківський всеобуч торкнеться проблеми, яка турбує все людство, адже є однією з найсерйозніших загроз його існуванню – це епідемія ВІЛ/СНІД. Незважаючи на те, що на вивчення ВІЛ-інфекції витрачено більше коштів, ніж на всі попередні інфекції разом, більшість її загадок залишається невирішеними і вакцини проти ВІЛ дотепер нема. Хочу познайомити Вас з останніми даними щодо епідемічної ситуації в Україні.

Надання інформації.

Щодня в світі інфікується ВІЛ більше 16 000 осіб. На жаль, за темпами розвитку епідемії Україна посідає провідне місце в Східній Європі. Щомісяця в Україні реєструється понад тисячі нових випадків ВІЛ-інфекції. В порівнянні з 2005 роком, кількість ВІЛ-інфікованих у 2010 році зросла вдвічі і сьогодні становить 146 129 осіб. Це приблизно 3 відсотки населення України. Говорячи образно, в кожному 80 квартирному 5-ти поверховому будинку поруч з нами проживають 7 ВІЛ-інфікованих.

Майже 80 відсотків з них складають особи віком 20-39 років. Ця вікова група є найбільш вразливою.

Найбільш високим показник розповсюдження ВІЛ-інфекції є в областях: Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській, а також        м. Києві.

Питома вага ВІЛ-інфікованих дітей в загальній структурі з моменту реєстрації складає близько 11 відсотків. Не може залишити байдужим той факт, що в Україні щороку збільшується кількість хворих на СНІД дітей віком від 14 років, а також дітей, народжених від ВІЛ-позитивних матерів.

Хворі та інфіковані живуть поруч з нами. Ми і наші діти маємо спілкуватися з ними. Чи є особливості цього спілкування? Сьогодні ми спробуємо дати відповідь на це запитання.

Робота в парах

Обговоріть з сусідом по парті, що на вашу думку є причиною такої тривожної епідемічної ситуації з ВІЛ/СНІД в Україні. Дайте відповідь.

Після відповідей батьків вчитель зазначає, що більшість з них звинувачує у ситуації, що склалася державу, суспільство.

Але ж суспільство – це і є ми з вами. Чи може кожен з нас реально вплинути на стан епідемії в Україні?

 Фронтальне опитування

Якби Ви керували державою, які міри щодо покращення епідемічної ситуації запропонували б суспільству Ви?

Як бути з ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД, що живуть поруч з нами?

(Вчитель записує відповіді на дошці)

Міні-лекція

Однією з пропозицій було покращення просвітницької роботи серед населення. Це вірно, тому що разом з епідемією ВІЛ/СНІДу в суспільстві розповсюджується епідемія страху. Часто страх буває через нашу неосвіченість щодо проблеми. Тому пропоную вашій увазі інформацію, яку має знати кожна людина, щоб на неї не вплинула епідемія страху. 

Вірус імунодефіциту людини або ВІЛ відноситься до інфекцій, якими заражається тільки людина. Передається вірус через рідини організму. Це кров, сперма, вагінальний секрет на материнське молоко.

Вірус може перебувати і в інших рідинах: сеча, слина, піт. Але його концентрація там дуже низька. Зараження ВІЛ залежить від концентрації ВІЛ в рідині. Так, необхідна для зараження кількість ВІЛ вміщується в краплі крові на кінці швейної голки. Обсяг слини, що містить таку ж кількість вірусу – 4 літри. Поза організмом ВІЛ існувати не може, потрапляючи в повітря він руйнується. У природних умовах ВІЛ може зберігатися у висушеному стані (кров та еякулят) протягом декількох годин. У крові – роки. У замороженій спермі – місяці.

ВІЛ передається тільки за умови потрапляння в кров рідини з великою концентрацією вірусу. Це можливо за

·       незахищеного статевого контакту, коли кров, сперма або вагінальний секрет потрапляє у кров через мікротравми слизових оболонок;

·       переливання крові або її компонентів, що не пройшли спеціальної обробки;

·       застосування нестерильних медичних інструментів, включно з голками для введення наркотиків, проколювання вух, нанесення татуювань.

Діти можуть заразитися від ВІЛ-інфікованої матері під час вагітності, пологів, годування грудним молоком.

Як ви вважаєте, чи можуть передавати інфекцію комахи-кровососи?

У середині 90-х років в Африці було проведено дворічних експеримент. Все населення декількох сіл регулярно тестувалося на ВІЛ. При тому, що в Африці багато комах-кровососів і кусали вони всіх однаково, виявилося, що нові випадки ВІЛ-інфекції виникли у вікових групах від 0 до 1 року та від 12 до 50 років. У групах від 1 до 12 років і понад 51 рік нових випадків інфекції не було.

Поширення ВІЛ у групі немовлят було пов`язане з тим, що вони народжувалися від ВІЛ-інфікованих матерів. Поширення ВІЛ у віковій групі від 13 до 50 було пов`язане з їхньою високою сексуальною активністю. Той факт, що ВІЛ не поширювався серед дітей і старих, яких також кусали комахи, дозволив зробити висновок, що комахи не поширюють ВІЛ.

На початку епідемії ВІЛ заражалися переважно гомосексуалісти, наркомани, повії та їхні клієнти. Цих людей називали групами ризику. Однак з поширенням епідемії ризик зараження став високим для будь-якої людини. Сьогодні всі, хто практикує ризиковану поведінку, входять до групи ризику.

Чи відбулося зараження, відчути не можливо: в момент проникнення ВІЛ в організм, людина не має незвичайних відчуттів.

ВІЛ – інфекцію відносять до довготривалих захворювань. З моменту зараження до смерті може пройти від 2 – 3 до 10 – 15 років.

Перебіг захворювання прийнято ділити на 3 періоди:

·       зараження й початок хвороби;

·       період безсимптомного перебігу;

·       СНІД

У 30 – 40 відсотків тих, хто заразився, після проникнення ВІЛ до організму протягом 12 – 15 днів спостерігається щось схоже на гостру респіраторну інфекцію: температура, слабкість, головний біль й запалення горла, а іноді діарея (пронос). Цей стан проходить сам собою без лікування.

У цей час імунна система, що зіштовхнулася з інфекцією, починає боротися з нею, а вірус – активно розмножуватися. За 10 – 12 днів після зараження знищується велика кількість вірусів, які перебувають у крові, та не встигли потрапити у клітини. Саме з цим пов`язане виникнення, а потім і раптове зникнення симптомів, схожих на гостру респіраторну інфекцію.

Після зараження ВІЛ людина ще довгий час (від 2 до 10 – 12 років) може почувати себе зовсім здоровою та нормально виглядати. Період, коли людина вже інфікована ВІЛ, але в неї немає клінічних симптомів захворювання, називається «безсимптомним».

Наявність ВІЛ у людини виявляє аналіз або тест на ВІЛ. Він робиться безкоштовно і анонімно. Результат аналізу, зазвичай, відомий за кілька днів.

Аналіз крові на ВІЛ доцільно здати, якщо з моменту можливого зараження вже пройшло 3 місяці. Але повну впевненість в негативному результаті тесту на ВІЛ дає повторне тестування, проведене за 6 місяців.

Таким чином, клінічний перебіг ВІЛ / СНІДу характеризується трьома особливостями:

1.               ВІЛ – інфекція не виліковна;

2.               період відносного благополуччя багаторічний;

3.               за 10 -15 років летальність – 100%

Отже, кожна родина може стати в тій чи іншій мірі жертвою епідемії, якщо не буде дотримуватися певних правил. Сподіваюсь, ви зрозуміли, що інфекція розповсюджується дуже швидко. Зараз спробуємо на не складному прикладі переконатися в цьому.

Інтерактивна вправа «Степовий вогонь»

Підготовча робота:

Вчитель заздалегідь готує картки:

А) 1 картка із позначко «+»

Б) 3 картки - «У»

В) 3 картки – «П»

Г) 3 картки з текстом: « Не беріть участь в грі. Ні з ким не розмовляйте і ні у кого не беріть автографи»

Решта карток – порожні. Всього стільки карток, скільки батьків бере участь у вправі.

Хід вправи:

Учасники попереджаються, що зараз вони отримають картки із секретною позначкою. Не можна показувати їх сусідові чи будь-кому ще.

Пропонується всім взяти ручки, піти по класу і на трьох картках поставити свій підпис із зворотньої сторони.

Вчитель весь час заохочує батьків рухатися, не сидіти на місці. Намагається непомітно залучити до гри учасників із карткою «г». Всі повертаються на свої місця.

Тепер вчитель запрошує вийти учасника, у якого на картці була позначка «+». Це – умовний ВІЛ-інфікований. Тепер вийдіть ті, у кого на карточці автограф «інфікованого» і ті, хто поставив автограф йому. Тепер запросити вийти тих, хто отримав автограф, чи поставив його тим, хто вже стоїть. Врешті решт, виходять всі учасники гри. Тобто, ВІЛ розповсюдився, як степовий вогонь.

Можливо, лишаться учасники з картками «г». Подякувати їм за дотримання інструкцій.

Частіше серед трьох таких учасників хтось все таки порушить інструкцію. Це є прикладом того, як в житті люди часто чують застереження, але нехтують ними.

Вчитель пропонує учасникам, у яких на картках була позначка «п», повернутися на місце. «П» - презерватив. Ви ним скористалися, отже – здорові!

Після цього вчитель пропонує повернутися на місця учасникам, у яких на картці була буква «у». Ви утрималися від сексу, отже ви теж здорові.

Так само мають повернутися на місця ті, хто «спілкувався» з власниками карток «у» і «п».

Ця вправа допомагає показати учасникам, наскільки швидко розповсюджується ВІЛ-інфекція. І як реально можна уникнути її.

Інтерактивна вправа «Люди і долі»

Як поводяться люди, що вже потрапили в складну життєву ситуацію?

Зараз ми об`єднаємось в групи. Кожна група отримає завдання: ознайомитися з запропонованою ситуацією, обговорити її, запропонувати подальший хід подій, та зробити висновок: до чого привело захворювання. Визначити його причину і слідство.

Батьки об`єднуються в 3 групи.

Завдання для груп:

1.               Марині 32 роки. Нещодавно вони з чоловіком змінили місце проживання. Чоловіку пощастило: йому вдалося одразу влаштуватися на роботу в турагентство. Діяльність Ігоря пов`язана з різнотривалими відрядженнями, проте він має гідну зарплатню і роботу, що йому до душі. А от Марині довго не вдавалося працевлаштуватися. І ось, нарешті, їй запропонували цікаву посаду за фахом. Проходячи медогляд, Марина з жахом дізналася, що ВІЛ – інфікована. Жінка в розпачі, не може повірити результатам аналізу, адже вона дуже обережна і має єдиного партнера по сексу.

Ігор має повернутися з відрядження через тиждень...

2.               Кілька років тому родина Петренків познайомилась з молодою сім`єю Кулікових. Вони мали багато спільних інтересів. Спілкувалися залюбки. В обох родинах підростали малюки. Ось настав час готувати дітей до першого класу школи. Під час медичного огляду з`ясувалося, що хлопчик Кулікових ВІЛ – інфікований. Тетяна Петренко в розпачі, адже діти весь час разом грають, багато спілкуються, іноді разом обідають.

В дома Тетяна повідомила цю жахливу новину чоловікові...

3.               Після загибелі сестри Олена почала опікуватися племінницею Іринкою: забрала дівчинку до себе, віддала їй всю свою любов і турботу. Батько Іринки часто відвідував дівчинку, приймав активну участь у її вихованні, підтримував матеріально. Дівчинка старанно навчалася в школі. І ось, нарешті, випускний бал. Іринка вступила до інституту, а решту літа разом з подружкою провела на відпочинку в Криму. Наближався навчальний рік. Під час медогляду з`ясувалось, що разом із чудовими спогадами про відпочинок дівчина «привезла» з Криму не виліковну хворобу – СНІД.

Олена у розпачі...

Кожна група по черзі виступає перед іншими: читають завдання і пропонують свою кінцівку історії. Роблять аналіз причини і слідства страшної хвороби. Розповідають в яких моментах обговорювання вони не могли дійти згоди.

Підсумок

Вчитель дякує батькам за плідну працю. Звертає увагу на те, що працюючи в групах вони обирали толерантне ставлення до хворих. Отже ставлення до таких людей дещо змінилося після спільної роботи в групі. А чи змінилися знання батьків про проблему?

Вчитель пропонує батькам звернутися до анкет, які вони заповнювали перед батьківськими зборами.

-   Перегляньте всі запитання і відповіді на них. Якби вам довелося відповідати зараз, чи були б ваші відповіді такими самими? Підніміть, будь ласка, руки ті, в кого змінилась хоча б одна відповідь.

(Це дозволяє вчителю одразу простежити результативність роботи батьківського всеобучу)