Тема: батьки починають із себе. Психопрофілактика емоційних зривів

Психологічна мета: визначити причини, які прозводять до емоційних зривів; визначити засоби їх попередження.

Педагогічна мета: навчити батьків прийомам, які дозволяють знімати емоційне напруження.

Конспект заняття

Вступна частина.                   

Чи є у вашому тілі зараз напруження? У вашому розумі?, У вашій душі? Звідки воно? Що можна зробоити, аби його зняти? Саме про це зараз і піде мова: про причини та психопрофілаку емоційних зривів. Звичайно ж  дитячих. Проте… причини реагування та способи поведінки у стресових ситуаціях (у ситуаціях емоційної напруги) у наших дітей – наші. Цьому вони навчились у нас: боятися, плакати, чинити істерики тощо. Це – наше, батьківське, сімейне, тому до того, як вчити дітей виходити з емоційно важких ситуацій. Потрібно почати із себе – самому навчитися керувати собой, коли діти приносять незадовільні оцінки, залишають брудний посуд, замість того, щоб бути слухняними відмінниками. А, в загалі то, і причини, і шляхи виходу із емоційного напруги одні й ті самі і для дітей, і для дорослих, - вони є універсальними, з тою лише різницею, що діти гостріше бачать, почувають, сприймають.

Вправи

1. Негативні почуття «живуть» у потилиці, тому важливо розслабити плечі. Для цього, приподніміть плечі з напругою, потім опустіть їх. Покладіть підпоріддя на груди. Поверніть підборіддя і шию направо, потім – наліво. Повторіть три рази. Сядьте прямо та зручно. Відчуйте, як розслабилася шия.
2. Складіть руки у «замок» перед собой. Потягніться, напружуючи плечі та руки. Розслабьтеся.

А тепер увага на таблицю «Причини та профілактика емоційних зривів» (загальні положення)

В основі представленої таблиці – узагальнені дані. Проте у виконання задачі батьків – допомогти дитині – ця інформація буде корисною. Пам’ятайте, що ви – втілення турботи про психічне здоров’я своєї дитини, її здібності, успіху.

Володійте собою!

Почни з себе!

Навчи цього свою дитину!

Успіхів вам!

Перша класифікація. Якщо почати з нижчих рівней організації матерії, то найпростішими будуть фізичні методи зменшення стресу – впливання низькими чи високими температурами, світлом різного спектрального складу та інтенсивності тощо. Численні спостереження доводять, що загартовування, баня, сауна є прекрасними антистресовими методами, які впродовж століть використовувались в народній медицині і не втратили свого значння й сьогодні. Сонячні ванни в помірних дозах також позитивно впливають на психічне та фізичне здоров’я.

Біоіхмічні методи зняття стресу включають різні фармакологічні препарати, лікарняні рослини, нркотичні речовини, алкоголь та ароматерапію. Найбільш відомими та перевіреними заспокійливими якостями володіють пахощі валеріани, лаванди, меліси. Іланг-ілангу та неролі.

Фізіологічні методи регуляції стресу передбачають безпосередній вплив на фізіологічні процеси в організмі, в тому числі на серцево-судинну, дихальну та м’язову системи (масаж, акупунктура, фізичні вправи. м’язова релаксація, дихальні техніки).

Психологічні методи регуляції стресу включають: аутогенне тренування, метод біологічного зворотнього зв’язку, раціональну психотерапію, медітацію тощо.

Друга класифікація. Регулювати рівень стресу можна самостійно, за допомогою іншої людини чи технічними засобами.

Практика показує, що найбільш ефективним способом регуляції рівня стресу є зовнішній – за участю психолога, психіатра іншої позитивно налаштованої людини.

Можна також виділити два напрями в подоланні психологічного стресу: профілактичний та терапевтичний. Перший шлях – це посилення захисних сил організму, змінення ставлення до психотравмуючих ситуацій, розвиток позитивного мислення. Другий шлях – нейтралізація вже виникшего стресу шляхом цілеспрямованої дії на його тілесні та емоційні прояви.