Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає.

         Учні, вчителі  Нижньосиньовецької ЗОШ І-ІІІ ст.  відзначили   День пам’яті воїнів-афганців.  Вшанували пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, дізнались про героїв цієї страшної війни. У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали безвісті. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім сер­цем прийняли її біль, як свій, і до останнього по­диху захищали інтереси її багатостраждального народ. Летять, відлітають у вічність роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам'яті імена воїнів-афганців. Схилимо ж голови перед світлою пам'яттю тих,  хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.

   У Глибоцькому ліцеї пройшла зустріч учнів 9-х класів з бійцями добровольчого батальйону «Айдар». На власні очі ми побачили тих, кого називають "кіборгами". Це безстрашні глибочани Краснян Валерій Іванович (позивний "Барс") та Пастухевич Володимир Євгенович (позивний "Пастух")

242 дні оборони Донецького аеропорту "Барс" 25.01.2015 на каналі 1+1
https://www.youtube.com/watch?v=OMIlp7cMso8&list=PL1neMztLSbMMxHYgVpKvy9MFX47ZUgGJu#t=556

    15 лютого відзначають річницю виведення військ з Афганістану. День 15 лютого – це не тільки данина пам’яті загиблим, але і вираз глибокої вдячності всім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконав свій військовий і громадянський обов’язок.  Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати… Це не лише незагоїна рана, біль її учасників, це застереження на майбутнє.

       13 лютого, з нагоди 26 річниці, учні 6-Б класу Глибоцької ЗОШ покладали квіти і запалили свічку пам’яті  до пам’ятника воїнам – афганцям у центрі селища та провели виховну годину :«А пам'ять серце береже».  Діти  підготували виступи, в яких розповіли про те, що цього дня 26 років тому командувач 40-ю армією обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані генерал-лейтенант Борис Громов перетнув міст через річку Амудар'ю та повідомив, що за ним не залишилося жодного радянського солдата. Було зазначено, що війна забрала життя 3360 українців, згадали загиблих воїнів з нашого району а також тих воїнів, які сьогодні ціною власного життя і здоров’я відстоюють цілісність та незалежність нашої України.

Вчителі наші, люди прекрасні,

А наша школа, ніби весна,

Живе тут пісня, легенда і казка,

Кращої школи у світі нема.

Про людей і різні події споминають,

І про тих, що пройшли через страшні часи війни,

І про матерів, які не знали, куди йдуть їхні сини.

Сьогодні я вам розкажу

Про свого рідного дідуся, який пройшов Афганську війну,

Який бачив смерть очима своїми,

А війна та лишила в його серці руїни.

Він у мене Іваном зветься,

І народився в Йорданештах,

Виростила його матуся сама,

І маленького Івана з собою в колгосп брала.

Тяжко їй було, рідненька,

 Виростила його саменька.

Виріс Іван і навчався у школі,

 І мамі допомогав сапати у полі,

Але одного дня у військомат викликають,

Івана в армію відправляють.

Горю матері немає меж,

У Івана серце розривається теж,

Бо як матусю саму залишати,

Хто їй буде допомогати,

Але й Батьківщині борг треба віддати.

Прощається з мамою, їде служити,

Не знаючи  навіть куди він піде,

 Дійшов до Кіцманя, кажуть, що в Череповец направляють

Але хлопців відправляють, його ще на один день залишають.

На другий день їх знову збирають,

 І поїздом  всіх кудись направляють,

Навіть натяку не дали, що в Ашхабад йдуть,

І, що там на навчання лишуть.

Так тиждень вони в поїзді йшли,

 А за день перед приїздом до них підійшли,

 І сказали: "Знаєте, хлопці, в Ашхабад ми їдемо,

На навчання туди вас ведемо."

 Розказує дід:

"Шість місяців навчання пройшли,

А потім в місто Кушка нас відвезли,

Тут, в аеропорті п'ять днів вертоліт чекали,

Дуже мало їли, майже не спали.

На п'ятий день два військові вертольоти приземлились,

Взяли нас і через сорок п'ять хвилин в Кундузі зупинились.

І кажуть , що ми будемо воювати,

І аеропорт міста Кундуз захищати.

Уявляєте, як їм було, коли сказали,

 Що війна йде, і всюди бачить завали,

А вони мають воювати,

І  Афганістан - чужу  країну захищати.

В Кундузі  в артилерійській батереї воював,

За домівкою дуже-дуже сумував,

Але про сум бідні солдати зразу забували,

 Коли на чергове завдання відправляли.

Бідненький мій, бачив смерть своїми очима,

 І як помирали його побратими,

І їхня машина на міні підірвалась,

 Але обійшлося без жертв, а вдуші рана лишалась.

 І досі про той випадок споминає,

 І момент той в його очах сльози лишає,

 Розповідає, що був в такій напрузі,

 Що забував навіть писати рідній матусі.

А вона не знала, про що і думати, бідна,

Думала, що може померла дитина її, рідна,

 Писати у військомат подалася,

 Що з ним сталося - дізнаватись.

Там її заспокоїли, що він є, він живий,

І що через місяць повернеться, сповнений надій.

 І тоді солдат заставляли кожного дня писати,

 І по одному листу додому відправляти.

Повернувся додому він живий,

Але скількі болі, зруйнованих надій,

Пройшли роки, але в душі болить,

Бо два роки війни - це не одна мить,

Це біль, який в душі завжди щемить.

Але на війні в Афгані не лише він воював,

А з села ще його  друг Костянтин побував,

 З дідусем кожного року на вшанування йдуть,

 І біля пам'ятника воїнам- афганцям квіти кладуть,

Радіють, що про них не забувають,

Дату пам`ятну в лютому відзначають.

Але пройшли роки і знову війна,

Не в Афгані,- то плаче Вкраїна моя,

Але я вірю, що миру буде,

 І  Бог невинних людей не забуде

А вам, читачам, я від усього серця бажаю,

 Миру в душі і злагоди без краю.

... Читати далі - тисни тут

       В  Купському НВК №2 вчителем англійської мови Плеван Аллою Анатоліївною був проведений виховний захід «St. Valentine’s Day». Метою проведення заходу полягає в розширенні соціокультурних знань учнів, ознайомивши їх з історією виникнення та святкування Дня Святого Валентина; збагачувати емоційну сферу учнів; формувати комунікативну компетенцію на основі  лексики теми,  розвивати творчі здібності та естетичне сприйняття навколишнього світу. На основі змагань розвивати вміння та навички працювати в парах та виховувати інтерес до вивчення англійської мови.

  Діти з заохоченням брали участь в таких конкурсах: «Створи валентинку», «Як добре ти знаєш свою другу половинку», «Назви більше», «Знайди назви історичних пар», «Попелюшкин черевичок», «Прочитайте вірш напам’ять про кохання», «Веселі танці.»

Вчитель англійської мови Плеван А.А.

 

 

 

     Які би події не хвилювали суспільство, молодь завжди буде відзначати День Святого Валентина, тому що кохання найкраще почуття до якого всі прагнуть, про яке всі мріють, яке надихнуло на творчість  митців всіх епох.

 Під назвою «Мелодія двох сердець» відбувся загальношкільний захід до Дня  закоханих у Тереблеченській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Організували свято учні 9-го класу за підтримки класного керівника Мандюк В.Г. Розпочали захід ведучі Заєць Олена та Бельчук Домніка. Під ліричною мелодією вони читали найкращі афоризми та вірші про кохання. Ведучі розповіли зворушливу легенду про незрячого священика Валентина, який став символом з’єднання люблячих сердець.  Потім вони запросили всіх бажаючих учнів на різноманітні конкурси у парах. Конкурсанти обговорювали ситуації, складали серця з пазлів, танцювали, писали різними мовами вислів «я тебе кохаю» тощо.   В результаті всіх випробувань переможцями стали Шлемко Тодор та Виску Ванесса.

Всі присутні отримали вагомий заряд позитивної енергії, а учасники конкурсів  – солодкі подарунки.

Заступник директора з виховної роботи   Чупрун В.Л.

     Школа  - це той осередок, де учні щоденно отримають знання, але й місце, де учні мають відпочити після уроків і відволіктись  на кілька годин від навчання.

Напередодні Дня Святого Валентина в Йорданештській ЗОШ №2 пройшов вечір відпочинку «Нумо, хлопці!», який організували дев'ятикласники під керівництвом Гушулей Родіки Василівни, яка й стала ініціатором проведення свята. У програмі були різноманітні конкурси, що дали змогу проявити хлопцям і креативність, і розум, і дотепність. Вони довели, що в майбутньому стануть гарними господарями, перукарями, кравцями, кухарями, але найцікавішим був конкурс в якому хлопці мали освідчитись в коханні. Сміливцями були не всі, але ті освідчення, що пролунали були оригінальними. Всі хлопці були нагороджені грамотами, але переможцями вийшли найсміливіші з них.

 Свято вдалось на славу, а в пам'яті учнів цей вечір запам'ятається на довго, бо роки пливуть, а спогади є вічними.

Опаіць М.І.    педагог-організатор

   В обласній акції "Одна школа - один захисник" взяли участь учні  68 шкіл області, батьки учнів, педагоги. Зібрано – 34 645 грн. Долучились до акції 11 шкіл Глибоцького району: Чагорська, Тереблеченська, Йорданештська №1, Волоківська, Опришенська, Прорсицька ЗОШ, Глибоцький ліцей, Купський НВК №2, Турятський, Димківський, Купський НВК.

Вже оплачено 38 костюмів типу «Капрал», 1 костюм зігріватиме бійця  «Айдару», студента ЧНУ ім.Ю.Федьковича, 7 топорграфів та 30 костюмів відправлено на 25-го та 29-го блокпости Луганської області (інформація на сайті Луганська обласна державна адміністрація). У кишеню кожного костюма школярі поклали освячені обереги, виготовлені учнями Колінковецького ЗНЗ І-ІІІ ст. Хотинського району  та листи воїнам-патріотам від обласної ради дітей Чернівеччини.

Спочатку планували закупляти костюми вартістю в 450 грн, та згодом, знайшовши товар багато кращої якості, який відповідає вимогам військового часу, закупили по 750 грн.

Голова Луганської ОДА, військовослужбовці  зони АТО щиро дякують школярам, маленьким патріотам-доброчинцям з великим серцем! 

Безмежно вдячні батькам школярів і вчителям, для яких Україна понад усе!  

Наближаємо ПЕРЕМОГУ разом!

Акція "Одна школа - один захисник" ТРИВАЄ.

   12 лютого 2015 року відбулася Всеукраїнська інтернет - конференція лідерів учнівського самоврядування «Здоров’я дитини сьогодні – здоров’я нації завтра». 

В конференції взяли  участь учні з навчальних закладів Києва, Харкова, Запорізької та Чернівецької областей. З 9 по 11 лютого відбувалося обговорення поданих матеріалів на сайті. На конференцію подано  6 проектів з шкіл Глибоцького району: Старововчинецького, Карапчівського, Глибоцького ліцеїв, Глибоцької, Коровійської, Молодійської ЗОШ .

Матеріали подано за наступними напрямами:

- Здоровий спосіб життя – вибір сучасної учнівської молоді.

- Ціннісне ставлення до здоров’я – запорука життєвого успіху.

- Впровадження здоров’язбережувальних проектних технологій у навчально-виховний процес.

- Партнерство як засіб формування здоров’язбережувальних компетентностей.

Інтернет-блог продовжує працювати і ви й надалі можете надсилати свої коментарі, ідеї та зауваження.

Всі матеріали будуть зібрані в електронний посібник, а учасники конференції отримають сертифікати.

 

    Всесвітній День радіо, що відзначається з ініціативи міжнародної організації ЮНЕСКО щорічно 13 лютого, не єдине свято, день, присвячений цьому чудовому і яскравому винаходу, але від цього не менш бажаний і затребуваний в самому широкому сенсі цього слова. Важливість і значення радіо як засобу, для зміцнення і розвитку міжнародного співробітництва, активного сприяння щодо вільного доступу до інформації, особливо в епоху цифрових технологій - найактуальніша тема для всього суспільства.

Вже не залишається жодних сумнівів, що на початку було Слово. Саме слово, вперше і до сьогоднішнього дня, залишається головним аргументом і для нашого спілкування, і для нашого взаєморозуміння, для розради і підбадьорення, для вираження наших почуттів та емоцій, в кінцевому підсумку навіть для життя і смерті. Це не просто звук - це своєрідна мелодія, унікальна мелодія душі і духу, ознака розуму і відгук натхнення - і світ відповідає на це. Не дивно, що сталося саме так - людина вперше навчилася передавати саме звуки. Простір і час покірно відкрили себе і ці коливання негайно заповнили весь ефір. Радіохвилі, подібно хвилям невидимого світового океану, понеслися по безкрайніх просторах всесвіту.

Нагадаємо, що і раніше, в наших національних календарях вже були присутні свята і пам'ятні дні, присвячені увазі до даної тематики. Ще з часів кінця Другої світової війни в СРСР «День радіо» був прийнятий Постановою Ради Народних Комісарів СРСР і став відзначатися щороку 7 травня. Після великих перетворень 90-х років і здобуття суверенітету новими пострадянськими державами, ця традиція не зникла і навіть отримала свіжий подих. Так, наприклад, в незалежній Україні, віддаючи данину поваги до працівників цієї галузі, в 1994 році було встановлено професійне свято «День працівників радіо, телебачення та зв'язку України», що відзначається по всій Україні 16 листопада. Ми полюбляємо радіо та «Всесвітній день радіоаматора» відзначається щорічно 18 квітня. Радіомовлення, як і телебачення стало на стільки різнобічним і широким явищем, що навіть деякі його напрямки були відзначені особливим міжнародним визнанням і пошаною, наприклад «Всесвітній день дитячого телебачення і радіомовлення», започаткований в 1994 році з ініціативи ЮНІСЕФ, Дитячого фонду при ООН, відзначається 8 грудня.

       Незважаючи на примхи цьогорічної зими - незначний сніговий покрив та відлиги, - група туристів Глибоцького Центру туризму та краєзнавства здійснила спортивний лижний похід Українськими Карпатами.

Слід сказати, що лижні походи з учнями, а тим більше в горах, в Україні велика рідкість. Всіх вабить літній комфорт, а проведення такого заходу висуває до керівників та учасників певні вимоги щодо їхнього рівня підготовки, вміння пересуватися на лижах та організовувати ночівлі в зимових умовах. Необхідно також мати спеціальне спорядження, взуття, одяг і, звичайно, добротні лижі.

Дотримуючись обраних пріоритетів розвитку певних видів туризму серед вихованців, Глибоцький Центр туризму придбав для проведення лижних походів лижі типу «Бескид», які найбільш придатні для зимових мандрівок, намети «Зима», спальні мішки, у яких можна ночувати за температури -20°С тощо. Маючи власний чималий досвід участі у зимових походах, педагоги Центру готують собі юну зміну. Допомагають учасникам подорожей підготувати необхідне взуття – «бахіли», які запобігають намоканню та переохолодженню, тренують вихованців. До речі, Глибоцький район єдиний у Чернівецькій області, який культивує лижний туризм.

Отже, покинувши теплі помешкання та веселі різдвяні святкування, шестеро учнів та троє педагогів вирушили у похід. Серед сміливців Мар’ян Банческу  і Денис Фретеучан з Карапчева, Іван Садагурський з Кам’янки, Сашко Пантєлєєв та Неля Троєцька з Турятки, Наталка Горобець і Максим Максимюк із Глибокої. Всі вони мають немалий досвід участі у спортивних туристських походах з пішохідного, водного, велосипедного туризму. І тільки у Максимюка Максима досвід двох складних зимових походів. Керували групою директор Центру туризму Анатолій Дудка та автор статті, Оксана Меленко.

Нитка маршруту поєднала населені пункти Шибене Верховинського району Івано-Франківської області та Путилу – районний центр Чернівецької області. Всього за шість днів ми подолали близько 80 км. І хоча в перший день подорожі рух на лижах ускладнювався «підлипом» через плюсову температуру, всі наступні дні морозна погода тільки сприяла проходженню маршруту. Мінімальна температура сягала -16°С. Іноді глибина снігу була близько 1 метра.

Гірські пасма Гринявсько-Буковинських Карпат, через які ми проходили, найбільш придатні для лижних мандрівок з туристами-початківцями. Для цього масиву характерні пологі схили, незатяжні та некруті підйоми, траверсні дороги, що з’єднують полонини і прокладені вздовж хребтів. Тож учні не тільки навчилися техніки подолання крутих спусків, підйомів «драбинкою» або «ялинкою» на лижах, але й удосконалили свою майстерність орієнтуватись в густих туманах, в умовах бездоріжжя, облаштовувати бівуак у морозну погоду.

Густа мережа полонин на хребті також є вагомим фактором для планування та проведення лижних маршрутів на хребтах Ватонарка, Пнів’є, Гостовець та Віпчина. Іноді ми знаходили притулок та ночували у будинках пастухів - полонинників.

Труднощі та випробування, які були у поході, всі учасники групи вже встигли забути – у пам’яті залишилися тільки яскраві враження, приємні спогади про хорошу групу, вірних друзів, готових завжди допомогти. А ще – чимало шедевральних фотосвітлин з панорамами неповторних карпатських краєвидів, які ми всі з приємністю показуємо друзям.

Зміцненню дружніх стосунків та формуванню міцного колективу у таких подорожах сприяють також довгі вечори. Адже у зимовому поході денний перехід триває тільки до 16 години. Тож кожен вечір у нас проходив весело і цікаво – ми колядували різними мовами, розповідали цікаві історії та бувальщини з минулих походів або ж грали в ігри. Особливо незабутньо, коли ці вечори проходили біля туристської ватри. День починався та закінчувався молитвою за Україну.

Своєрідною «родзинкою» нашого походу стало святкування Дня народження Нелі Троєцької. Святкуючи далеко від дому, Неля отримала щирі привітання від друзів та несподіваний смачний туристський торт із феєрверком.

Своїми враженнями від подорожі поділилися новачки Наталка Горобець та Олександр Пантєлєєв, які вперше пройшли лижний похід.

«Я знала, що будуть труднощі на маршруті. Але лижний похід – не схожий на жоден інший спортивний похід. Тут мало вміння «стояти на лижах». Важлива також психологічна та емоційна підготовка. Перші дні я шкодувала, що вирішила піти у похід. Але, пройшовши його, я переконалась, що буду планувати наступну лижну подорож», - сказала Наталя.

Сашко також не зміг стримувати емоції: «Коли я з родиною декілька років тому переїхав на Буковину, я сумував за рідною Донеччиною. Але, пройшовши три пішохідних походи у Карпатах, я полюбив цей край не менше, ніж свою малу батьківщину. А зимові Карпати - особливі, неповторні. Заради такої краси варто вирушати в гори. А ще я добре навчився рухатись на лижах, хоча до походу не мав такого досвіду. Мрію брати участь у змаганнях з лижного туризму».

До речі, глибоцькі туристи-лижники є стрижнем збірної Чернівецької області із зазначеного виду спортивного туризму.

Особлива подяка за допомогу у проведенні подорожі директору Путильського центру дитячої творчості Хромей Наталі Петрівні та методисту Укрдержцентру туризму і краєзнавства учнівської молоді Бакуті Олександру Івановичу.

Кожна наша група, яка здійснювала зимові походи, неодмінно брала участь у Чемпіонаті України зі спортивних туристських походів серед учнівської молоді. І завжди ставали чемпіонами. Традиція започаткувалась у далекому 1994 році. І ми, без сумніву, її продовжимо.

Окса ... Читати далі - тисни тут

Чекала мати,

Так чекала сина!

Цвіла і оцвітала калина,

Додолу стиглі ягоди ронила…

Та де ж у неї бралась тая сила-

Вже й після похоронки ждати сина!?

Все бачила у снах чи в маренні:

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дати води напитися.

Довіку сон той буде  мамі снитися. 

15 лютого 1989 року остання колона радянських військ була виведена з Афганістану. Країна втратила в цьому воєнному конфлікті більше 14 тисяч солдат і офіцерів. Тисячі військовослужбовців Радянського Союзу загинули в озброєних конфліктах в інших країнах. Війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Не дивлячись ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця. „Гарячі точки” показали, що наші хлопці варті героїзму батьків і дідів, які перемогли фашизм у роки Великої Вітчизняної війни. В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто загубив на цій війні своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій. В Україні цей день відзначається відповідно до Указу Президента України № 180/2004 від 11 лютого 2004 року і має назву «День вшанування учасників бойових дій на території інших держав».

Шановні учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти!

Прийміть щирі вітання з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щорічно український народ віддає глибоку шану усім без винятку солдатам і офіцерам, рядовим і генералам, робітникам та службовцям, яким судилося пройти вогняне горнило бойових дій в Республіці Афганістан та інших «гарячих» точках планети.

Час і досі не загоїв рани більше трьох тисяч учасників тієї жорстокої війни, які живуть і працюють в нашій області, ніколи не забуваючи про біль, про загиблих на чужій землі друзів.

Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.

 В Коровійській школі першої суботи лютого традиційно відбувається знаменне дійство -  довгоочікувана зустріч випускників –  ШКІЛЬНИХ ДРУЗІВ. Гостями на святі були випускники-ювіляри – 1, 5, 10, 15, 20, 25, 30 років та їх вчителі. Саме для них був організований святковий концерт від учнів 11 класу (класний керівник Г.Д. Німіжан) з елементами інтерактивних спогадів, гумористичними сценками, хореографічними номерами та піснями. Родзинкою свята був патріотичний флешмоб «Ми за мир» від наймолодших учнів. На початку свята, хвилиною мовчання були вшановані педагоги та випускники, які перейшли межу життя та не змогли бути в цей вечір разом зі своїми шкільними друзями та колегами.

   Присутні ювіляри та гості були задоволені зустріччю, адже на їх обличчях сяяли посмішки. Вони із задоволенням переглядали шкільні фотографії, згадували цікаві історії зі свого безтурботного дитинства і юності. Лунали й слова подяки від випускників. Кожен випуск мав змогу залишити свої побажання та вдячність у «Книзі зустрічі випускників» школи.

Від директора школи – Ольги Георгіївни також звучали слова вітання випускникам та гостям вечора. В рамках святкового вечора проходила й акція «Допоможемо українській армії». Громадськістю та педагогічним колективом було зібрано 3380 гривень, які були передані за призначенням в управління освіти Глибоцької РДА. 

 Велика подяка організаторам свята, а також випускникам та гостям за їхню небайдужість за долю нашої країни.

   

   

   

 

  

             Шкільні роки – найкращі роки людського життя. На жаль, тільки з плином часу розумієш, на перший погляд, цю просту і банальну істину. Прожити ще хоч раз якусь частину з цього неповторного періоду життя можна за допомогою спогадів, а особливо, коли цими спогадами та враженнями під час зустрічі діляться ті, які сиділи за одною партою, вчились в одному класі, в одній школі... 

7 лютого 2015 року, повернулися у дитинство і шкільні дні близько 150 випускників Глибоцької школи, які закінчили школу 50, 40,35,30, 25, 20, 15, 10, 5 і 1  років тому.  Випускники були приємно вражені змінами, які  зробили обличчя школи новим, сучасним. Усіх привітав  господар свята – директор Глибоцької ЗОШ І-ІІІ ст. Блисенко Ю.Д.  Особливе  враження на всіх присутніх справила зустріч з колишніми вчителями -  гостями цього свята - Гуцуляком А.М., почесним директором Глибоцької ЗОШ І-ІІІ  ст, який віддав їй понад 30 років,  Продан Д.Ю., Катащук Є.Т, ,для яких випускники залишилися такими ж маленькими пустотливими  Васильками, Петриками, Оленками. Учні 11 класу разом з Іриною Петрівною Крючко  святково й урочисто зустріли випускників-ювілярів. Шкільний  вальс у виконанні 5-класників – Ватаманюк Ксюшею та Карлійчуком Павлом нагадав всім про прекрасні роки юності та випускний бал. Кожний випуск мав можливість побачити себе школярем на фотоколажах і трішки засумував за тими далекими шкільними роками, вчителями. Гордістю школи стали випускники - учасники АТО, яким була відведена окрема сторінка зустрічі і створена відеопрезентація.

   Найактивніші випускники розповіли про себе і про свій клас, про свої мрії, бажання, подякували школі за цю зустріч. Учні 1,5,7,9 класів,команда КВК, допомогли одинадцятикласникам провести це свято, і в подарунок кожний ювілейний випуск отримав пісню, сценку, запальний танок, гумореску. Свої музичні та танцювальні подарунки отримали колишні учні школи, запрошені на свято зустрічі,  від   випускників Когута Анатолія, Чертушкіна Миколи Добрянського Віталія. Особлива подяка організаторам свята : заступнику директора з виховної роботи Грижюк Н.М. та педагогу – організатору Леонтій Е.М.

       Вечір пройшов у затишній, приємній атмосфері  і не залишив байдужим нікого. Нам приємно було спостерігати за емоціями випускників, бачити в їхніх очах іскринку радості від приємних спогадів. Кожен з присутніх ще раз переконався, що хоча би раз на п' ять років усі дороги зливаються в одну – дорогу до рідної школи, а школа рада зустрічі з ними.

 

     7 лютого 2015 року у Глибоцькому ліцеї пройшла традиційна зустріч з випускниками минулих років. До нашого ліцею завітали випускники, що закінчили Глибоцьку ЗОШ № 2 – це випуск 1985 року (30 років) та випуск 1990 року(25 років), а також випускники Глибоцького ліцею – 1995, 2000, 2005, 2010-х років (20, 15, 10, 5 років). Учні 11-х класів підготували концертну програму для випусників минулих років. Перед гостями школи виступила заступник директор з навчально-виховної роботи Славута Паша Василівна та класні керівники ювілейних випусків. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять педагогів та випукників, яких немає поруч з нами… Випусники обмінювалися враженнями про роки навчання у школі та розповідали про здійснені мрії. Гості школи були приємно вражені змінами, що стались протягом цих років, технічними та компютерними новинками, які є реальними та доступними для учнів ліцею. У своїх виступах вони дякували вчителям за працю вкладену в кожного з них та закликали учнів школи наполегливо вчитись.

       Один раз на рік до школи приходять всі її випускники. 7 лютого 2015року в Черепковецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся традиційний вечір - зустріч шкільних друзів. Цього суботнього дня до стін рідного закладу завітали її вихованці з усіх куточків України. Випускники мали можливість ще раз пройтися  шкільними коридорами, сісти в класах за парти, поспілкуватися один з одним, а також знову стати учнями на імпровізованих уроках, які для них провели їх класні керівники.

    Шкільний дзвінок зібрав випускників у святково прикрашеній актовій залі. Під час урочистої частини гостей привітав директор закладу Столярчук Ю.В.

            Зі сцени звучали спогади випускників - ювілярів, які закінчили школу 35, 30, 25, 20, 15, 10 та 5 та один рік тому. Для них прозвучали також музичні вітання,інсценівки та багато цікавих сюрпризів.

 Сподіваємося, що і в наступному році школа знову радо зустріне своїх випускників.

 

 

 

 

 

 

       У Михайлівському НВК практичним психологом Анастасією Іванівною Унгурян у період з 02.02.15р. по 06.02.15р. було проведено Тиждень психології. Його мета: розширення і поглиблення знань учнів з психології,  розвиток в них інтересу до цієї науки, збагачення  знань про внутрішній світ власної особистості та особистості інших людей, прагнення до  самопізнання, розкриття творчого потенціалу  школярів, створення позитивного емоційного  настрою.

 У понеділок відбулася  лінійка, де учні ознайомилися з планом проведення тижня та здійснили невелику подорож у світ психології, де  відкрили таємниці, які приховує це загадкове слово за допомогою бесіди «З чого все починалось? Легенда про Амура та Психею».

Бібліотекар Гушул Д.В. підготувала цікаву книжкову виставку на тему «Поринь у світ душі своєї».

Також, у цей день, учні 5-9 класів розвивали комунікативні здібності, навички інтерв'ювання, навички самоорганізації на спільну діяльність приймаючи участь у грі «Слідопит». Школярі з неймовірним азартом досліджували школу: дізнавалися скільки росте ялинок біля школи, рахували східці та вікна,  випитували в учителів улюблених письменників та заглядали в їхні очі, щоб дізнатися якого вони кольору.

Вівторок проходив під девізом «Життя – це не пошук себе. Життя – це створення себе». Протягом дня проводилися цікаві тренінги та лекторії для учнів, а саме: «Я єдиний і неповторний» (учні 5 кл.), «Я серед людей» (учні 7 кл.),  «Добро в тобі» (учні 8 кл.), «Мій вибір – моє майбутнє» (учні 9 кл.).

У середу день розпочався з акції «Колір дня» у якій взяли активну участь учні та педагоги.

Казки супроводжують людину все її життя: вона їх чує від народження. Учні 1 класу, за допомогою казкотерапії «Як Боюсик став Хоробриком», намагалися подолати свої страхи, зрозуміти, що таке добро і зло,  сміливість і чесність.

Також учні молодшої ланки взяли участь у конкусрі малюнків «Мій кольоровий настрій», а старші класи намалювали «Неіснуючу тварину» .

Багато задоволення отримали усі учасники навчально-виховного процесу від акції «Скринька компліментів». На протязі дня листоноша розносив усім гарні листівки, які виготовили учні, та говорив: «Хороший настрій починається з душі, а не з ноги з якої вранці встали!!!».

Четвер розпочався з соціального опитування, яке проводилося у молодших класах на тему: «Емоції, які викликає школа». Також протягом дня діти відгадували психологічні загадки та головоломки, заповнювали анкети та тести.

Найбільше позитивних емоцій учні отримали граючи після уроків у цікавий квест «У пошуках скарбів».  За допомогою підказок, які були сховані по усій школі та на її території,  діти весело бігали, із запалом розгадували цікаві завдання та шукали схований подарунок.

У п’ятницю відбулася акція «Лист психологу», де усі бажаючі мали змогу вкинути до скриньки «Довіри» свої листи, у яких запитували відповіді на найрізноманітніші питання.

На лінійці було оголошено про підсумки тижня Психології. Переможці та активні учасники були нагороджені грамотами та солодкими призами.

 

    Через 45  років після закінчення школи зустрілися випускники 1960-1970 років навчання у Тереблеченській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ініціатором цієї зустрічі стали випускники цього класу Панчук Домніка Аркадіївна (вчителька початкових класів) та Народний артист України Іво Бобул.

Двадцять один випускників (із сорока п’яти)  розсілися за парти та згадували шкільні роки, переглядали презентації із світлинами тих часів. Зустріли однокласники свого відомого колегу Іво Бобула з хлібом-сіллю.  Вони запросили своїх учителів,  класного керівника та колишнього директора школи Фагурела К.П.

Урочиста  частина свята пройшла у форматі уроку-зустрічі проведеною  заступником директора з виховної роботи Чупрун В.Л. Привітали гостей найталановитіші учні школи. Приємною несподіванкою став виступ  молодої співачки Стругарь Таїсії (випускниці школи).

З року в рік зберігається традиція зустрічатися у стінах рідної школи. Це свято приносить велике задоволення як випускникам, так і колишнім педагогам школи.

Заступник директора з виховної роботи Чупрун В.Л.