8 лютого  в Червонодібровському НВК було проведено виховні години пам'яті  в 5-9 класах з нагоди вшанування  Героїв Крут. Педагог-організатор  Арманаш О.Д. разом з активістами шкільного парламенту  нагадали  учням про ті героїчно-трагічні події майже столітньої давності, які відбулися в морозні січневі дні 1918 року під селищем Крути, що за 130 км від Києва.

Тоді на захист молодої Української Республіки виступили 300 зовсім юних добровольців з числа студентів київських вузів та бійців вільного козацтва. Це був цвіт тодішньої української патріотичної молоді, цвіт молодої нації. Вони назавжди залишилися молодими, поклавши буйні голови в нерівній боротьбі з більшовицькою інтервенцією.

Багато років ці трагічні події просто замовчувалися або обростали вигаданими міфами і домислами. І тільки в 2006 р. на місці загибелі героїв Крут було встановлено пам’ятник, який став ще одним символом нескореного духу української нації.

Між подіями, які відбулися під Крутами в 1918 р. і подіями, які відбуваються в нашій державі тепер, сміливо можна провести історичну паралель. Минають роки, змінюються покоління, і знову на захист багатовікової національної ідеї піднімається цвіт нації. Саме молоде покоління, було в перших рядах тих, хто не побоявся оголосити протест злочинним діям знахабнілої влади. Майдан, який стоїть вже третій місяць, попри песимістичні прогнози, починався з студентських демонстрації за європейське майбутнє України. А потім був залитий молодою кров’ю київський Майдан, який збурив всю країну, і вже не тільки молодь, а й люди різних поколінь стали на захист людської гідності і оголосили небувалий бойкот діючій владі. Ні люті морозі, ні снігові хурделиці, ні збройні залякування не здатні зупинити бурхливу повінь людського гніву. Боротьба буде нелегкою, але ми маємо гідні приклади для наслідування, які не загубилися у вирі минулих століть.

А ці крилаті рядки славетного поета Павла Тичини можуть слугувати і тепер гаслом повсталої України:

Я єсть народ, якого правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу!