«Згадайте нас – бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.»

    Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посуху. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.

Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.

З метою вшанування пам’яті жертв голоду 1932-1933 років у Привороцькій ЗОШ було проведено інформаційно-просвітницькі заходи: година пам’яті і скорботи «Голод 33-го – біль душі і пам’яті серця», диспут на тему «Трагічні уроки історії».

Проведено виховні години на тему «І плакала свіча в скорботі», «Пам’яті людської міст», «І пам’яті свічка не згасне», «Хліб – усьому голова».

Учні та педагоги школи вшанували хвилиною мовчання пам'ять про тих, хто став жертвою Голодоморів в Україні, вшанували і тих, хто за окраєць хліба не доносив на брата, не відривав окраєць хліба від голодних дитячих ротів, не торгував святинею… Мовчазним висновком, що ятрив душі і пломенів у очах учасників історичних уроків яскріло: «Хай не повторяться ніколи жахіття Голодоморів!»