Постать Бандери після смерті й надалі залишається в епіцентрі боротьби, як символ українського визвольного руху та постійно використовується в політичній та збройній боротьбі.
Визнання й вшанування усіх без винятку борців за волю України – свідчення зрілості України як держави, яка сама вирішує, яких героїв їй шанувати і яке майбутнє їй будувати.
Про Степана Бандеру зараз багато говорять, але, на жаль, мало читають. Зрозуміло ж – часу обмаль, а інформації навколо нас все більше і більше. А між тим, в статтях Степана Бандери ми можемо знайти доволі правильні прогнози подій останніх двох десятиріч: розпад СРСР, перебудову те, що відрізняє його від численних західних політологів,- він не дає себе обдурити зміною вивісок та за новою формою бачить той самий споконвічний зміст. «Зміна комуністичного режиму на позірний демократичний жодним чином не змінить ставлення Москви до підкорених народів», – ось головний меседж Бандери.
«Якщо завтра на зміну більшовизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійності України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні» - пише Бандера в 1950 році в статті «Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанc».
Про проведення атестаційної експертизи
Олеся Намака,
