Підчас роботи з підлітками «групи ризику» слід завжди пам'ятати, що дитина за нашої підтримки може або перетворитися на суб'єкта власного жит­тя, здатного собі допомагати, долати труднощі, виявляти самоповагу і довіру до людей, а може перетворитися на пасивну істоту, залежну від зов­нішнього керівництва й допомоги, не здатну на власний вибір і самопокладання відповідальності, безпорадну, яка має лише приблизне уявлення про те, якою вона є, якою може бути, якою хотіла б стати.

       Перша та обов'язкова умова ефективного фор­мування особистості—психічний розвиток пови­нен розкриватися в його закономірностях, пояс­нюватись у психологічних категоріях; спиратися на вікові новоутворення, ціннісне ставлення до себе, що означає розуміння дитиною своїх чеснот, достоїнств, позитивне переживання їх, здатність керуватися цими знаннями й переживаннями в реальному житті, у поведінці, вчинках, діяль­ності. Ціннісне ставлення до себе пов'язане з ка­тегоріями «Я», «Я-концепція», тому необхідно цьо­му приділити якнайбільшу увагу.

       Розмитість, невизначеність «Я» означає брак індивідуальності, неповторності, суб'єктивності в особистості, втрату нею почуття своєї індивіду­альної самості.

     Надмірна гіпертрофованість призводить, як правило, до егоїзму, егоцентризму, формує нере­алістичну «Я-концепцію», сприяє виробленню не­адекватної, завищеної самооцінки. А невизначе-на й гіпертрофована Я-концепція гальмує, усклад­нює взаємини зростаючої особистості з оточен­ням, погано орієнтує її в довкіллі.

    Що ж таке Я-концепція? Це динамічна, струк­турно організована система уявлень особистості про себе, яка включає:

• усвідомлення нею своїх фізичних, психічних та соціальних властивостей (образ-Я);

•  самооцінку (цінність, значущість, якою дити­на наділяє себе загалом, а також окремі свої сто­рони — особливості діяльності, поведінки, особис-тісних проявів);

•  суб'єктивне ставлення до зовнішніх впливів.

     Завдяки оцінюванню оточення, власному спо­стереженню, зіставленню з іншими, зростаюча особистість одержує інформацію про свої власти­вості —фізичні, психічні та соціальні. Знання своїх властивостей допомагає дитині співвіднести їх з певними стандартами — віковими, статевими, груповими — і виробити певну установку на себе як особу, яка в чомусь схожа на інших, а в чомусь сут­тєво відрізняється від них.

    Робота з підлітками базується на виробленні ними установок особистості, що мають різну    мо­дальність, зокрема:

•  образ реального Я (уявлення дитини про те, якою вона є в даний момент життя);

•  образ ідеального Я (уявлення дитини про те, якою вона хотіла б бути, яких здібностей і власти­востей прагне);

•  образ ідеального Я (уявлення дитини про те, якою бачать її ті, хто її оточує).

   Акцентуація в роботі з підлітком базується на уявленні зростаючої особистості, якою вона є, якою може бути і якою хотіла б бути, що є важли­вою умовою її гармонійного розвитку.

    На кожного підлітка «групи ризику» ведуть щоденник спостережень, записи в якому роблять протягом усього перебування дитини на обліку, дані спостережень постійно фіксують (як під час навчально-виховного процесу, так і в позакласний час — спілкування з однолітками, на перервах тощо). На першій сторінці слід подати обов'язко­ву інформацію про дитину: дату народження, структуру сім'ї, психологічний клімат у сім'ї, рід занять батьків; їхній культурний і освітній рівень, типологічні та характерологічні особливості дити­ни; сферу інтересів.

    Щоденник доцільно поділити на 3 частини, кожну з яких відводять для записів певного змісту і спрямування.

    I частина: фіксується ставлення учня до діяль­ності (яким видам діяльності віддає перевагу; які не дуже вдаються дитині; які зовсім не виходять; провідні мотиви діяльності; на що в діяльності орі­єнтується; чи завжди доводить розпочате до кінця; як ставиться до труднощів — мобілізується на їх подолання, звертається по допомогу, губиться, нер­вує, залишає роботу незакінченою; як реагує на успіх (неуспіх) своєї діяльності — спокійно, інди­ферентно, бурхливо; чи здатний без спонукання ззовні, без нагадувань перевірити те, що зробив, внести корективи, покращити зроблене, виправи­ти помилки; як оцінює результати праці (своєї та інших) — об'єктивно, завищено, занижено тощо.

   II частина: фіксується ставлення дитини до інших людей (як ставиться до дорослих — рідних, учителів, знайомих, чужих, як ставиться до одно­літків: друзів, лідерів, байдужих дитині, неприєм­них людей; як ставиться до осіб своєї та протилеж­ної статі; дитина частіше буває лідером чи підко­ряється; якому виду спілкування віддає перевагу:

діловому чи особистісному; якими засобами спілкування користується частіше — словами, мімікою жестами; яке коло товаришів — широке, певне, вузьке; як поводиться під час суперечки — відстоює справедливість, наполягає на своєму, ухиляється від суперечки, приймає точку зору більшості тощо);

   III частина: фіксується ставлення дитини до самої себе (що знає дитина про себе; якою себе вважає; чи може виділити свої достоїнства (вади), чи почувається впевнено; чи розвинене в неї почуття власної гідності, у чому воно виявляється; чи розвинене почуття сорому, чого саме соромиться дитина; чи розвинене почуття провини; чи висо­ким є рівень домагань; як усвідомлює свою стате­ву роль; чи розвинене почуття совісті; як усвідом­лює себе в часі минулому, теперішньому, майбут­ньому; як ставиться до своїх прав і обов'язків, на­скільки розвинене почуття відповідальності та обов'язку; як ставиться до своєї зовнішності, бу­дови тіла, здібностей, особистісних властивостей тощо).

ОРІЄНТОВНІ БЕСІДИ З ПІДЛІТКАМИ, ЯКІ МАЮТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВІДНОШЕННЯ ДО «Я»

Бесіда «Настрій»

1. Що означає «добре почуватися»?

2. Як ти дізнаєшся, який у тебе настрій?

3. Коли в тебе переважає хороший настрій?

4. Від чого твій натрій псується?

5. Як ти зараз почуваєшся? Чому?

Бесіда «Бажаная»

1. Чого тобі найбільше хочеться?

2. Чи здійсненне це бажання? Чому?

3.  Що ти відчуватимеш, якщо воно справді здійсниться? Чому?

4. Від кого залежить здійснення цього бажання?

5. Чого ти найбільше не хочеш? Чому?

6. Що ти можеш зробити, щоб небажане не тра­пилося?

Бесіда «Любов»

1. Що означає «любити»?

2. Як упізнати людину, яка любить?

3. Кого ти любиш? Чому?

4. Хто любить тебе? Чому?

Бесіда «Настрій»

1. Що означає «добре почуватися»?

2. Як ти дізнаєшся, який у тебе настрій?

3. Коли в тебе переважає хороший настрій?

4. Від чого твій натрій псується?

5. Як ти зараз почуваєшся? Чому?

Бесіда «Бажаная»

1. Чого тобі найбільше хочеться?

2. Чи здійсненне це бажання? Чому?

3.  Що ти відчуватимеш, якщо воно справді здійсниться? Чому?

4. Від кого залежить здійснення цього бажання?

5. Чого ти найбільше не хочеш? Чому?

6. Що ти можеш зробити, щоб небажане не тра­пилося?

Бесіда «Любов»

1. Що означає «любити»?

2. Як упізнати людину, яка любить?

3. Кого ти любиш? Чому?

4. Хто любить тебе? Чому?

5. Як ти дізнаєшся про те, що тебе люблять?

6. Чи любиш ти себе? За що саме?

7. Чим ти собі не подобаєшся?

8. Кого ти не любиш? Чому?

9. Хто не любить тебе? Чому?

10. Чи можна прожити без любові?

11.  Чим відрізняються почуття прихильності, симпатії, товариськості, закоханості, любові?

Бесіда «Час життя людини»

1. Як ти гадаєш, до якого віку ти доживеш ?

2.  Що важливе сталося з тобою, коли ти був маленьким?

З Що цікаве відбулося з тобою сьогодні? 4. Які приємні (неприємні) події можуть стати­ся з тобою:

•  Найближчим часом?

•  Коли закінчуватимеш школу?

•  Коли будеш дорослою людиною?

•  Коли станеш старим?

Бесіда «Цінність життя»

1. Чи задоволений ти своїм життям? Чому?

2. Що в житті для тебе найдорожче?

3. Чи є в тебе особисті плани? Які саме?

4. Що в житті залежить від тебе?

5. Чого ти домігся власними силами?

6. Що необхідно для перемоги?

7. Чи хороша ти людина? Чому ти так вважаєш?

8. Чим ти особливий?

9. Чим ти схожий на інших?

10. Що ти зробив на совість?

   З огляду на відповіді, отримані під час бесід, з урахуванням конкретних завдань, віку дітей, ціннісних орієнтацій розробити форми роботи щодо певних категорій підлітків.

Ми отримали хороші результати після про­ведення інтегрованого курсу «Пізнай себе». Ефективним є те, що підлітки беруть активну участь у проведенні даних занять, які вимагають як індивідуальної, так і групової форм роботи, ак­тивного спілкування та взаємодії усіх учасників даного курсу.