Зустріч через 35 років.
Школу називають другою домівкою. І це справді так. Адже саме тут діти
проводять велику частину життя. Сюди вони приходять малюками, крок за кроком
просуваються сходинками, які ведуть у світ чарівного, прекрасного – у країну Знань.
Тут проходить дитинство, юність. Тут вони вчаться дружбі і взаєморозумінню,
самоповазі відвертості, тут відкриваються їх душі й серця для першого
кохання...Тому і не дивно, що шкільні роки залишають найяскравіші, хвилюючі
спогади...
У далекому 1969 році, 1 вересня до
школи пішли 48 діточок села Багринівка. Була у них перша шкільна лінійка, перші оцінки, перші
перемоги та перші невдачі, перше кохання. Пройшли шкільні року та розлетілись
випускники у різні частини світу, але
любов до рідної школи не залишало їх
ніколи. Кожен з них має місце в житі, сім’ю. Та в кожного бентежно
стукає серце при згадці про шкільні роки, які вже 35 літ пливуть від них у
вічність.
З часом у них з’явилось бажання відшукати пристань, пройти шкільним
коридором, посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі.
Так і було. 1 вересня 2012 року на
лінійці до Дня знані було дуже багато поважних гостей, але най поважними були
першокласники та випускники 1977 року.
Для першокласників все було у перші, для випускників було приємно стояти на
лінійці на том же місце, як і у далекому 1969 році. Директор школи Михайло
Акатріні сказав випускникам школи: «Шановні випускники! Ваші стежки –
дороги злилися сьогодні в одну, єдину, яка вас повернула в дитячо-юнацькі роки,
привівши до храму науки, до рідної школи! Тут все, як колись: дзвінко щебече
дітвора, заклопотані вчителі... Та ви вже не ті. За вами – дороги життя, такі
різні і такі нелегкі... Як посивіли ваші вчителя. Ніхто не в силах зупинити
час. Та сьогодні вам належить творити диво: ви не тільки зупините час, ви
повернете його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами
веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії. То ж бажаю вам приємної
мандрівки в шкільні роки!».
На лінійці випускники побажали всім успіхів у навчанні, щоб не забували
рідну школу та вчителів. Випускниця школи Жиряда Домніка, вчителька ліцею № 2
міста Чернівці сказала: «Саме в школі ми навчилися писати, читати, рахувати, ми
навчилися жити. Адже з першого класу вчителі намагалися прищепити нам не тільки
знання з різноманітних наук, а й частину своєї душі. Вони вкладали в наші душі
добро, ласку, справедливість, чесність, розум. І гадаю їх старання не були
марними». До речі на лінійці були також вчителі ветерани, загальній
педагогічний стаж яких складає понад 500 років. Всім вчителям ветеранам від
Управління освіти Глибоцької РДА були вручені листи подяки. Микола Рошкулец, теж
випускник школи, сказав: «В школі
пройшла велика частина нашого життя. І хоча час минає, ніхто з нас не пожалкує
цих чудових навчальних років». Випускники подарували школі музичний центр.
Після лінійки для випускників був першій урок «Край, де варто жити»,
якій провів директор школи Михайло
Акатріні, уроки які провели перші вчительки Анна Іонуца та Євгенія Мандалак.
Було море емоцій, кожний розповідав про себе: Марія Топало приїхало з
міста Тарту (Естонія), Стефанія Корня з міста Брест (Білорусі), Стефанія
Броаска з Італії, Костянтин Унгурян з міста Новодністровськ. Багато випускників
не змогли прийти на цю зустріч але Інтернетом вони побажали всім всіх благ. Ця
були Марія Микулеску з міста Челябінськ (Росія), Гаврил Перепелиця з Португалії, Михайло Лупаштян з
Франції. До пізнього вечора тривало зустріч, було багато спогадів про шкільне
життя , про то як склалось життя після школи, про своїх рідних, про онуків. До
речи у Тофана Георгія 5 онуків. Всі хвилиною
мовчання вшанували пам'ять тих кого вже немає Михайла Ісопеску, Марії
Дякон, Маріни Паун та Ауріки Лазареску…
Напрікіці зустрічі директор
школи сказав «Ми пишаємось не Вашими посадами, ми пишаємось тім що всі Ви стали
людьми з великою літерою».
Світлана
Акатріні випускниця школи,вчителька
історії
| 
