В 2017 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 21травня. Це День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичногорежиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День памяті жертв голодоморів та політічніх репресій». Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня.

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події. Напередодні ,17 травня, в Червонодібровському НВК вчителем історії та українознавства Арманаш О.Д. було організовано зустріч з донькою Вахнюк-Костеняк Марії Михайлівни (репресованої жительки села Червона Діброва ) Лікерією Стрільчук. Гостя поділилася болісними спогадами матері із страшного заслання в селищі Храмтау Актюбінської області, ознайомила з фото тих далеких подій. Також учні переглянули відео "Із забуття - у бесмертя" - інтерв'ю репресованих українців, які вижили та повернулися на батьківщину.

Майже в кожній українській родині можна знайти відбитки тих страшних подій. Ці рани не загоюються ніколи. Ми, нащадки, маємо зробити все, щоб Україна XXI століття була вільною та мирною.