Поезія - це та мелодія, яка починає свій шлях з глибини душі. Віршами можеш відкрити свою душу, у віршах можеш бути і  радісним, і сумним, можеш  і плакати, і сміятись, в віршах можеш говорити з собою, задавати собі питання, але відповіді теж сам знаходиш. Ніхто і ніколи не відкриє душу людини, як поезія.  Поезія - це мистецтво душі, а душа - це одна поезія.

     Саме ці твердження я, педагог-організатор Йорданештської  ЗОШ №2, намагалась відкрити учням під час  заходу, який був  присвячений Всесвітньому Дню поезії  " Поезія - мелодія душі людини". З метою  духовно-моральнього виховання школярів  разом з представниками осель "Сорічел" та "Фурнікуцеле" 3 -  4-го класів у вигляді янголят та херувимів зібрали в один букет квітів духовні зернятка  християнської поезії та порад для учнів, і закликали учнів бути добрішими, милосерднішими та великодушнішими, оскільки це зернятка, з яких виростає добра людина. З таким трепетом в душі передали сенс усіх віршів, що здавалося, що говорять не діти, а старші люди, які вже прожили  життя та діляться мудрістю з молодшими поколіннями.

         Я пояснила учням, що поезія - це віконечко душі людини, яка при відкритті дає змогу іншим  уявити, що творилося в ту мить в серці поета.  І коли ти написав вірш, дав іншим змогу ознайомитись з ним і він був оцінений, лише тоді він стає мистецтвом.

Опаіць М.І.