Високі гори, скелі й кручі,

Потік бурхливої води

Залишать погляд неминучий

І знов покличуть нас сюди.

   Життя яскраве , а яскравими барвами його наповнює літо, адже це пора канікул, на які кожен чекає з нетерпінням, це час, коли немає домашніх завдань, шкільних проблем, і ти почуваєшся вільною пташкою . Саме влітку  вже 17-ий рік поспіль наметовий дитячий табір «Райдуга» відкриває свої двері для всіх туристів-краєзнавців. 16 вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків Глибоцького ЦТКСЕУМ, що працюють на базі Кам’янської школи,  цьогоріч відпочивали у таборі та здійснили категорійні походи.Троє учнів були учасниками групи  водного походу(керівник Чобан Дмитро Анатолійович), а тринадцять  пройшли пішохідний похід за маршрутом: с. Ділове – пол. Лисича -  г. Піп Іван Мармароський -  г. Неняска – г. Стіг – пол. Радул – оз. Марічейка – г. Піп Іва́н Чорногірський – оз. Бребенескул – оз. Несамовите – г. Говерла – г. Петрос – с. Кваси, під керівництвом Лупуляка Сергія Васильовича та Стрілак Надії Петрівни.

Мандрівка була складною і цікавою. Пройшовши десятки кілометрів квітучими Мармаросами і високогірною Чорногорою, діти милувались чарівною природою: пейзажами полонини Лисичої,  гірською казкою Мармурових гір, цвітінням рододендрону,  гуцульськими оселями на полонинах, перлинами Чорногори, туманами та дощами в горах, неприступністю Говерли та Петроса, найвисокогірнішими озерами України з прозорою прохолодною водою,  безкраїми краєвидами Карпат. Перлини маршруту - Піп Іван Мармароський (1937 м) та Піп Іван Чорногірський (2028 м) назавжди причарували  своєю скелястою величчю і дикою красою. Окремого шарму додали стовбці україно-румунського кордону, які супроводжували групу вздовж частини маршруту і руїни Білого Слона - польської обсерваторії на вершині Чорногірського двотисячника. Це масивна будівля, яку спільно будували три держави : Польща, Чехословаччина, Угорщина.

Серед високих Карпатських гір, ніби чарівні дзеркала, блищать, відображаючи безкрає небо, легендарні високогірні озера -  «небесні очі», як їх тут називають. Озеро Марічейка вважається одним із найкрасивіших серед них, озеро розташоване в Карпатському Національному Парку на висоті близько 1500 метрів над рівнем моря. Озеро Бребенескул розташоване на висоті 1801 метр над рівнем моря між двома гірськими вершинами — Бребенескул висотою 2035 метрів та Гутин Томнатик висотою 2016 метрів, немов кришталеве око Чорногори. Вода в ньому чиста і навіть трішки мінералізована. Стоячи в гірській западині, в якій затишно розташувалося водне дзеркало озера Несамовите, неможливо не захопитися поглядом панорам, які розкинулися вниз долин і пронизують хмари гірських вершин. Від Несамовитого відкривається красивий вид на гору Гомул, відроги Малі Козли і хребет Великі Козли які своєю формою нагадують природні фортеці і замки, що здаються настільки ж древніми, як сам наш світ.

Вразила своєю величністю гора Говерла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, висота 2061 м. Розташована у Рахівському районі на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Піднімаючись, побачили такі краєвиди, що просто дух захоплює. Вершина найвищої гори України здивувала наявністю різних конструкцій та велелюдністю. Спілкувалися люди різними мовами, що говорило про інтернаціональний склад підкорювачів гори Говерла. Цікавим є монумент з капсулами з землею різних областей України. Це ще раз підтверджує певний національний символізм найвищої гори України.

Незважаючи на погоду та труднощі, в групі панувала тепла й дружня атмосфера. Всі були дуже веселі та енергійні, ніхто не скаржився. Діти гідно справилися зі своїми обов’язками, разом долали негаразди, допомагали один одному. Сподіваємось, що у кожного з них назавжди залишаться в пам’яті багато позитивних вражень та приємних згадок. Адже гори прекрасні  і величні, тут усе справжнє і ми стаємо  справжніми! Напевно, ця риса понад усе притягає в ці місця знову і знову — побути справжнім у світі справжньої природи.

Керівники туристсько-краєзнавчих гуртків

 Лупуляк Сергій Васильович

Стрілак Надія Петрівна

Цебуляк Владислав: «Минуло лише кілька днів після походу у Карпати, а я вже хочу туди знову. Це було незабутньо! Красу природи гір неможливо передати словами чи об'єктивами, вона безмежна. Група наша була дуже класна, всі були веселі і радісні, між нами панували взаєморозуміння і взаємопідтримка. На маршруті були певні труднощі, але ми разом долали все. Дуже хочеться пройтися ще раз Карпатами разом з такими ж людьми, хочеться повернути ті дні, коли ми були у горах, але, на жаль, це мені не вдасться, тому з нетерпінням чекаю наступного походу!»

Черней Богдан : «Я б хотів вам передати мої враження від поїздки в гори. Для початку я хотів би розповісти про нашу групу, яка складалася з 2 керівників та 16 членів групи. Атмосфера завжди була весела, навіть коли була негода, ми не засмучувались, адже Карпати під час зливи ставали красивішими. Ми намагались підтримувати один одного і, коли в когось були якісь труднощі, ми вирішували їх разом як сім’я, дотримувались правила « Один за всіх – і всі за одного». Група мені дуже сподобалась, також у нас були найкращі керівники, яких можна зрівняти з татом і мамою.

 Наша подорож тривала 10 днів. За ці дні ми пройшли більше 100 кілометрів та підкорили не одну гору, в тому числі й найбільшу гору України. Але я хочу поділитися враженнями про першу гору, яку ми підкорили, найтяжчу морально та фізично. Коли ми підійшли до підніжжя гори Піп-Іван Мармароський, вона здавалася могутньою та неприступною вершиною. І ось почався наш підйом на цю гору. Це було найтяжче і найприємніше підкорення. Коли ми були на вершині,  нам відкрився мальовничий пейзаж мармароських гір з висоти. Я милувався горами і не міг повірити, що така краса існує в Україні. На завершення подорожі усі ми були стомлені і щасливі адже всього за десять днів ми побачили стільки чудового та незабутнього.

 Мені  дуже хотілося б ще раз побувати в мальовничих українських Карпатах. Вони запам’ятаються мені надовго, як і моя група, мої керівники.»

Мицак Мар’яна : « Минуло лише  кілька днів від подорожі, а мені вже хочеться назад у мальовничий куточок щастя –Карпати. Залишилось описати свої враження від самого походу. Тут замало буде слів – хто був у Карпатах, той мене зрозуміє, а хто не був, той нехай спробує хоча б на 3 дні поїхати в гори, побачити і відчути усе. Усі думки, проблеми, негаразди залишаються у попередньому вимірі, а тут потрібно йти, любуватись краєвидами, вдихати повітря на повні груди, смакувати джерельною водою, приймати усі примхи природи і дійти цілим і неушкодженим до наступного місця ночівлі. Це були незабутні та прекрасні  дні мого життя.  Інколи найвищі вершини були сховані в тумані, политі дощем та овіяні вітром, а інколи, купалися в яскравих променях сонця. Пейзажі природи, які перед нами відкривались, неможливо передати ні однією камерою, їхня краса безмежна і непередбачувана!

Звичайно, було важко, я не буду цього заперечувати, але кожного дня було очікування чогось нового і перехід через чергову межу напруги. Коли ти піднімаєшся на вершину, здається, от-от твоє серце вирветься з грудей, а в голові тільки одні думки: «Я зможу, я зможу!».  І ось, ти на вершині, тебе переповнюють почуття, кров пульсує по тілу, і це відчуття свободи - найпрекрасніше, що може  бути!»