«Кожен з нас повинен… пам’ятати святі речі – хто тебе народив, навіщо живеш, звідки ти, чого прагнеш, що скажеш людям, з якої криниці п’єш живу воду…». Так сказав незабутній Назарій Яремчук, наша гордість – буковинський соловейко та справжній митець.
Влітку цього року в с. Просокиряни тривала 17 зміна районного профільного пересувного туристсько-виховного оздоровчого наметового табору «Райдуга» Глибоцького центру туризму та краєзнавства.
З метою відродження та популяризації культурних та моральних цінностей, збереження народних, родинних традицій та історичної спадщини, української культури, встановлення дружніх контактів між людьми різних регіонів України в рамках цієї табірної зміни була запланована та здійснена фольклорно-етнографічна експедиція з пішохідним походом ІІ-го ступеня складності Буковиною та на Покутті.
Учасниками експедиції були 10 учнів: це шестеро гуртківців творчого об’єднання «Самодіяльна і туристська пісня» (керівник – Сисолєтіна Г. І.), троє вихованців гуртка «Юні музеєзнавці» (керівник – Плеван Л.М.), учень гуртка «Етнографічне краєзнавство» (керівник – Коваль Ю.С.) та четверо педагогів – керівники гуртків Глибоцького ЦТКСЕУМ: Сисолєтіна Г. І., Товарницький Г. М., Зеленівський Г. І. та Бежан Л. К.
Ідея провести таку подорож була невипадковою. Адже 3-й рік поспіль триває Всеукраїнська туристсько-краєзнавча експедиція з активним способом пересування «Мій рідний край». Тому наш експедиційний загін протягом 8-ми днів проводив пошуково-дослідницьку роботу територією Чернівецької та Івано-Франківської областей з метою дослідження, вивчення та поглиблення знань учнів про етнічну культуру нашого краю, усвідомлення його оригінальності та неповторності.
Також нашою метою було продовження знайомства дітей з народними традиціями та звичаями. Щоб викликати інтерес до історичного минулого, ми вивчали народне мистецтво, а саме: роботи різьбярів, вишивальниць, мосяжників, вироби кераміки і художнього ткацтва, писанковий розпис, іграшки з сиру, інкрустації та випалювання на дереві, прикраси з бісеру тощо.
Наш маршрут проходив дивовижними місцями: м. Вижниця - с. Виженка - перевал Німчич - с. Підзахаричі - с.Розтоки – с.Тюдів - с.Малий Рожин - с. Бабин - м.Косів - с.Кути - м.Вижниця.
Територією Національного природного парку «Вижницький» прокладений еколого-туристський маршрут «Назарова криниця». Цей маршрут присвячений пам’яті нашого славетного земляка, народного артиста України Назарія Яремчука і покликаний ознайомити туристів з тією місциною, де він народився, та природними об’єктами, біля яких любив бувати і які були любі його серцю. Серед ключових пунктів маршруту є садиба-музей Назарія Яремчука, де ми і побували. Під дощем, біля музею співали пісню «Родина». Із захопленням слухали розповіді сестри Назарія Катерини та його племінниці Ольги. Відтак залишили на згадку запис у книзі відгуків, сфотографувалися біля червоної рути, яка полум’яно цвіте у квітнику біля музею-садиби.
Неповторним було наше перебування на перевалі Німчич. Тут ми здійснили «радіалку» до скелі «Соколине око» в урочищі «Протяте каміння» та Смугарських водоспадів. У селі Підзахаричі Путильського району побували в музеї етнографії та краєзнавства. У декількох кімнатах музею було представлено багато експозиційного матеріалу з різних куточків Путильщини та інших населених пунктів: писанки, рушники, одяг, вироби з дерева, предмети побуту та багато іншого.
Дізналися про історію фестивалю «Захарецький гарчик», метою якого є розвиток соціальної активності сільської молоді, пропагування та сприяння розвитку сільського зеленого туризму в регіоні, виявлення шляхів ефективного використання існуючого потенціалу сільської місцевості, унікальних природних ресурсів та об’єктів історико-культурної спадщини, збереження та відродження національної культури, етнічних традицій і ремесел.
Під час перебування у селищі Тюдів ми мали змогу дослідити звичаї, народний одяг та вишивки Франківщини. У ніч на Івана Купала наші дівчатка пускали віночки гірською річкою. Тут проживають дуже гостинні, чуйні і добрі люди, які з нами охоче спілкувалися та фотографувалися.
Наш маршрут пролягав і через село Малий Рожин, де народився і виріс поет Юрій Петричук, творчість якого ми досліджуємо і вивчаємо, збираємо ще більше матеріалу для написання пошуково-дослідницької роботи. Хатина, де зараз проживає його 84-річний батько Михайло, знаходиться на вершині гори, тож добратися туди було не легко у спекотну днину.
Подорожуючи мальовничими місцями, гірськими стежками, ошатними селами, ми милувалися незабутніми краєвидами, спілкувалися з людьми, фотографували церкви та каплички, різні цікавинки, пам’ятники, будівлі тощо.
У багатьох населених пунктах (наприклад в с. Бабин, м. Косів та інших) ми побачили, як люди вшановують пам’ять Небесної сотні. У центрі сіл розміщено фото героїв, куди люди приходять вклонитися, покласти квіти і запалити свічки…
Незабутні враження залишилися від «днівки» в місті Косів. Тут ми відвідали Косівський музей народного мистецтва і побуту Гуцульщини. Це своєрідна скарбниця неповторної творчості умільців-гуцулів. Широко експонуються вироби знаменитих майстрів Ю.Шкрібляка, В.Девдюка, П.Клима та інших. Ми познайомились з одвічними барвами гуцульського краю – з творами, в які вкладено стільки фантазії, почуття міри і смаку, а найголовніше – душі! Ці твори да
...
Читати далі - тисни тут
Триває фото-марафон «Україна – єдина країна». Запрошуємо колективи всіх шкіл району долучитись до марафону. Фотографії надсилайте на електронну адресу районного методичного центру.
Цього літа туристський актив Глибоцького ліцею разом зі своїми колегами з Коровійської ЗОШ здійснили пішохідний похід третього ступеня складності по Українських Карпатах. Маршрут пролягав одним із найкрасивіших карпатських масивів – Свидовцем. Розпочали похід із однойменної станції, з якої піднялись до найвищого в Україні гірськолижного комплексу «Драгобрат». Наступного дня група провела сходження на найвищу вершину Свидовецького масиву – гору Близниця (1881 м), де відбулась традиційна посвята в туристи. Наступною зупинкою було одне із найкрасивіших озер в Українських Карпатах – озеро Догяска. Зі Свидовецького хребта ми повернули в сторону гори Апецька, після якої спустились в селище Великий Бичків, яке розкинулось на берегах річки Тиса.
